Чоловік повернувся з валізами, певний, що на нього чекають, але на кухні побачив несподіване

Анна вкотре спіймала себе на думці, що робота з дому має свої несподівані переваги. Не треба штовхатися в транспорті, витрачати час на дорогу, поспішати зранку, та ще й новини, як з’ясувалося, можуть самі прийти просто до порога. Щоправда, таку новину вона навряд чи хотіла б отримати.

З Артемом вони прожили в шлюбі три роки. Якби хтось збоку спробував описати їхні стосунки, напевно сказав би, що подружжя переживає охолодження. Хоча Анна, якщо бути чесною, не пам’ятала, щоб між ними колись вирували особливі пристрасті. Хіба що в перші тижні після весілля, коли все ще здавалося новим, незвичним і майже святковим.

Артем узагалі не був людиною поривів. Він любив, щоб усе було зручно, розумно й без зайвих витрат сил. Навіть пропозицію він зробив не стільки романтично, скільки рішуче: сказав, що закохався серйозно, втрачати Анну не збирається, а отже, їм треба одружитися.

Тоді це прозвучало майже зворушливо. Анна повірила, що перед нею чоловік, який не розкидається словами. Пізніше, вже згадуючи ту розмову, вона розуміла: у його поспіху було не лише кохання. Йому просто було незручно розриватися між роботою, зустрічами й постійними поїздками через усе місто.

Артем утомлювався, недосипав, скаржився на головний біль, на ранні підйоми, на затори й вічну нестачу часу. Відмовлятися від роботи він не хотів, від Анни — теж. От і знайшов, як йому здавалося, найпрактичніший вихід: одружитися…