Помилка пацієнтки, яка переплутала анатомію зі статтями з інтернету

Я хочу знати й навіть не здогадуюся про причини! Як мені тепер заміж виходити?! Як Пашці в очі дивитися? Я його кілька місяців мучу, що ліжко тільки після весілля, а в результаті виявилося, що й берегти-то не було чого!

Тепер Ірина нерозуміюче кліпала віями:

— Як таке могло статися? Ти ж ні з ким не…

— Ні!

— А може, ти напилася і хтось тебе того… і ти не пам’ятаєш… Той самий Пашка!

— Я ніколи не напивалася, ти ж знаєш!

Сестри гадали довго й дійшли висновку, що якщо й знає хтось про причини нещастя, то тільки батьки.

— Я сама почну! А ти не реви!

Ауріка й Ірина вийшли з кімнати й попрямували до батьків. Збоку вони скидалися на двох рішучих амазонок і намагалися придушити в собі ніяковість перед небуденною розмовою.

— Мамо, де тато? В Ауріки величезна біда, треба поговорити.

Мати перестала чистити волоські горіхи й злякано глянула на старшу доньку. Усі троє дочекалися батька з курника й розсілися за порожнім обіднім столом. Ірина твердо виклала їм суть проблеми. Мати зблідла й кинула загнаний погляд на батька. Батько ж прискіпливо розглядав власні нігті й колупав задирки. Він хмурив свої чорні брови, а губи під його вусами перетворилися на тонку жорстку нитку. Ауріка могла підтримувати сповідь сестри лише плаксивими схлипами й безупинно терла очі.

— Ауріка має право знати, як це сталося. Їй тепер жити з цим фактом, і вона повинна знати, як і чому… Ну чого ж ви мовчите?

— Не треба вам знати про таке. Сталося й сталося, нічого не виправити, — похмуро сказав батько.

— Значить, щось і справді сталося! — скрикнула Ірина.

— Я хочу знати… ви не маєте права приховувати, — провила Ауріка, вмиваючись слізьми. — Це моє життя, я стільки натерпілася за ці дні, вам і не снилося! Та я жити далі не хотіла! Розповідайте зараз же! Розповідайте! Я маю право знати! Я впала? Був нещасний випадок? Отримала травму? Досить мовчати!

— Той, хто це зробив, уже поніс своє покарання, — вичавив крізь зуби батько й холодно глянув на Ауріку. Мати закрила долонями обличчя.

— Хто зробив? Що зробив?!