Гості змовкли, коли свекруха висміяла господиню дому, а та спокійно підійшла до столу.

У кімнаті повисла ідеальна важка пауза. Чути було тільки, як із білої сумки ритмічно капає на підлогу жирний бульйон.

Валентина Сергіївна, власниця мережі стоматологій, жінка, яка бачила в дев’яності й не такі розбірки, повільно кліпнула. Вона перевела погляд із багряного спітнілого обличчя Максима на тремтячу Ларису Миколаївну. Швидко оцінивши ситуацію, вона все зрозуміла.

Жінка плавно, з великою гідністю, підвелася з-за столу. Вона поправила жакет, підхопила свою сумочку, торкнулася руки доньки й обдала Ларису Миколаївну крижаним поглядом.

— Ну, Ларо! — холодно й жорстко промовила вона. — Я, звісно, знала, що ти любиш прикрашати дійсність, але не чекала, що ти така феєрична дурепа. Намагалася продати мені альфонса-банкрута під соусом генофонду. — Вона повернулася до Оксани й ледь кивнула.

— Дівчино, моя шана. Реакція у вас відмінна. Борщ пахне божественно. Шкода, скуштувати не вдалося.

— Ходімо, Софіє, нам тут робити явно нічого, балаган закрито. — Софія слухняно встала, накинула куртку, але перед виходом обернулася й кинула на Максима сповнений презирства погляд.

— Туфлі реально треш, як у клоуна, — констатувала вона й зникла в коридорі слідом за матір’ю.

Грюкнули вхідні двері. Гості поспіхом ретирувалися, не залишивши по собі й сліду присутності еліти в старому будинку. У квартирі запанувала чудова цілюща тиша…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇