Гості змовкли, коли свекруха висміяла господиню дому, а та спокійно підійшла до столу.

Лариса Миколаївна стояла навколішки біля унітаза. Вона з гучними риданнями витрушувала в унітаз зі своєї розкішної білої сумочки розварену капусту, шматочки засмажки й шматки яловичини. Сметана розмазалася по брендовій підкладці безнадійними жирними плямами.

Оксана притулилася до дверного одвірка й схрестила руки на грудях, насолоджуючись видовищем.

— Ми на тебе до суду подамо! — шипіла свекруха, розмазуючи туш по щоках і намагаючись відтерти туалетним папером жирну пляму зі шкіри.

— Ти за це відповіси! Ти зіпсувала дорогу ексклюзивну річ!

— Подавайте, Ларисо Миколаївно! — щиро тепло усміхнулася Оксана.

— Обов’язково подавайте! Я вирішила, що ви не варті такого подарунка. За сумку я відповім.

Оксана розвернулася й пішла до дверей спальні. Вона розчахнула шафу Максима, витягла найбільшу пластикову валізу й жбурнула її в центр коридору. Валіза з гуркотом приземлилася просто біля рипучих туфель чоловіка.

— Максиме! — спокійним командним голосом розпорядилася Оксана. — Валіза відкрита: сорочки ліворуч, шкарпетки праворуч. Збирай своє шмаття. Забирай матусю і її сумку з капустою.

— Забирайте порожній лідерський портфель і на вихід. Жити ви тепер будете у вашій однокімнатці на околиці. Я зараз попрошу маму анулювати довіреність на машину.

— На метро поїдете, а в понеділок зранку я подаю на розлучення. — Максим, розгубивши всю свою пиху, стояв посеред коридору з опущеними плечима. Його обличчя стало сірим.

Він спробував зобразити жалібний погляд, відкрити рота, щоб видати чергову порцію виправдань про стрес на роботі й вплив матері. Але натрапив на погляд Оксани. У тому погляді не було ані краплі жалю чи розуміння.

Він понуро поплентався до валізи, волочачи ноги. Його туфлі зі страуса тихенько рипіли, ніби просили вибачення за те, що відбувається. Борщ того дня так ніхто й не поїв.

Охолола каструля сиротливо стояла на столі. Зате Оксана налила собі гарячого чаю, відрізала величезний шматок шоколадного торта й сіла біля вікна. Вона нарешті позбулася токсичного сміття у своєму житті.

І ціною цієї свободи виявилася рівно одна каструля недорогого, але дуже дієвого супу.