Історія про те, чому материнська любов сильніша за будь-які зв’язки

По-друге, жінка з першого дня благала пресу про розголос, але редакції боялися публікувати матеріали щодо незавершеної справи.

І, нарешті, їй хочеться, щоб люди знали, на що здатні піти деякі корумповані силовики. Марія сподівається, що її гіркий досвід багаторічної боротьби з бюрократичною машиною зможе комусь допомогти не опустити рук у схожій ситуації.

Вона твердо переконана, що такі кричущі злочини не повинні залишатися безкарними, а закон має працювати однаково для всіх без винятку. Стоячи біля пам’ятника доньці, Марія зізнається, що з роками біль нікуди не зникає.

Вона сама склала епітафію на надгробку: «Тут вічний камінь, море сліз, тут горе серце рве на частини. Свічкою згоріло життя твоє в той зимовий день холодний, страшний».

І це справді так: життя Олени обірвалося стрімко, адже, за даними експертизи, розправа тривала рівно стільки, скільки горить воскова свічка. Сьогодні, через роки, в будинку, де колись жила Олена, панує дзвінка тиша. Бабуся з дідусем давно померли, а житло її колишніх друзів стоїть занедбаним.

Від тієї безтурботної пори залишилися лише невиразні спогади про те, як дружна компанія сільських хлопців і дівчат ділилася таємницями, збирала ягоди в лісі й була по-справжньому щасливою. Щасливою доти, доки вони не стали дорослими.