Історія про те, чому наша інтуїція завжди працює краще за будь-яких ворожок

Арина сиділа поруч, слухала, розуміла, приймала. І намагалася зазирнути в майбутнє дівчини, яка зовсім заплуталася.

— Бідна ти моя дівчинко, — промовила Арина, коли Аня нарешті закінчила свою розповідь. — Бачу, змалку не своїм життям живеш. Усім догодити стараєшся, образити людей боїшся. Але ти мусиш зрозуміти — ти для себе найголовніша в житті. Треба йти своїм шляхом, а то розіб’єшся дуже скоро. Як кришталева ваза — на тисячі дрібних уламків, не зібрати потім нікому. І ніколи.

У Ані тут же виразно виник у голові цей образ. Ваза, витончена й гарна, зі скла світло-блакитного кольору, прикрашена вишуканими візерунками, летить на підлогу. І тут же бризкає дощем дивовижно дрібних уламків. Стало страшно. По спині табунцем побігли мурашки.

— Заміж за цю людину тобі не можна, — продовжила Арина. І від цих слів, вимовлених голосом, упевненим у своїй правоті на всі сто відсотків, у Ані ніби від серця відлягло. Навіть дихати легше стало.

— Я… я так і знала, але… але боялася, як завжди, розчарувати інших, — зізналася Аня.

— Матір, свого нареченого й подругу, яка тобою з дитячих літ керує, — закінчила фразу за неї Арина. — А ти дозволяєш, хоча тобі це давно не подобається.

Аня кивнула. Знову ворожка все правильно сказала. Це Аня й сама знала, але не формулювала чітко, не вбирала думки в слова.

— Якщо все ж вийдеш за свого нареченого, майбутнє твоє заплутане й туманне. Бачу там речі, про які тобі навіть говорити не буду, бо страшні вони й сумні. Який сенс лякати, тим паче що майбутнє не завжди видно ясно й точно. Можливі зміни. Надто багато стежок-доріжок, які можуть привести до іншого результату. Але в будь-якому разі з цією людиною тобі щастя не побачити. І знаєш чому?

— Він бачить у мені річ, він користується мною. Я подобаюся йому тільки тому, що покірна, тому що мною легко помикати, — відповіла Аня.

— Це так, але головне зовсім в іншому. Якщо вийдеш за нього, проґавиш свою долю. Не зустрінешся з людиною, яка тобі призначена, а вона поруч. І зустріч ваша зовсім близько. Тільки якщо заміж вийдеш, пройдеш повз і не помітиш. І тобі щастя не бачити. І він теж усе життя мучитиметься, сам не розуміючи чому.

— І в мене є така людина? — не стримала цікавості Аня.

Арина усміхнулася тепло й лагідно та кивнула.

— Це дуже хороша людина.

— Як він виглядає?

— Цього я не бачу. Майбутнє — це не як кіно. Воно приходить до мене радше образами, відчуттями. Ця людина… ваша зустріч зовсім близько. Вам не можна проґавити одне одного.

Аня сиділа, вражена словами Арини. У голові в неї крутилося багато найрізноманітніших думок. Дівчина ні на мить не засумнівалася в правдивості слів ворожки.

— Як же… Як я його впізнаю? — нарешті спитала Аня.

— Впізнаєш неодмінно, — кивнула Арина. — Він тобі усміхнеться, і ти відчуєш тепло. Ось таке приблизно, як зараз, коли я тебе за руку брала. Таке ні з чим не сплутаєш.

Анна задумливо похитала головою. Вона отримала відповідь на головне запитання. Їй не варто виходити заміж за Дениса. В принципі, дівчина й так це знала. Просто важливе було підтвердження збоку.

— Як же мені тепер? До весілля вже підготовка щосили йде. Мені страшно, — зітхнула Аня.

— Непросто це все, дівонько, — Арина погладила Аню по спині. — Але ти мусиш це зробити, розірвати все. Мусиш зважитися на цей крок. Він багато чого змінить, повір. І в твоїй долі, і в тобі самій. Ти станеш сильнішою й щасливішою. Зрозумієш потім, згадаєш мої слова…