Лікар запізнився на власне весілля, рятуючи дитину, і біля ресторану дізнався, що його вже замінили

Рівно за рік Артем вечеряв із родиною в новому просторому домі. Мирон Степанович перебрався ближче до молодих, здоров’я трималося впевнено, а Тимофій тепер тягався за ним у гараж із таким завзяттям, ніби його прийняли до таємного ордену майстрів. Лідія ставила на стіл гаряче, Корній Якович розливав чай і хитро поглядав на Артема.

— Рік пролетів, лікарю. Пам’ятаєш парковку біля ресторану?

— Таке важко забути.

— А я ж тоді їхав просто сказати дякую за онука. Не планував витягати тебе зі зграї людей, яким терміново був потрібен здоровий глузд. Життя — найкращий драматург. Саме ставить сцени, нам би не зіпсувати.

— Діду, а хто такі люди без здорового глузду? — негайно спитав Тимофій, колупаючи виделкою салат.

Корній Якович навіть не кліпнув:

— Це ті, хто не цінує добрих лікарів.

— Дурні, — авторитетно вирішив хлопчик. — Добрих лікарів треба годувати й не відпускати. Особливо якщо вони вміють лагодити животи.

Після вечері Артем вийшов у двір. Вечір був тихий, м’який. Біля гаража Мирон Степанович і Тимофій чаклували над майбутньою шпаківнею. Батько показував, як знімати фаску, хлопчик пихтів, вчепившись у рубанок, висунувши язика від старання. Світла стружка падала на траву акуратними завитками.

— Мироне Степановичу, у мене криво? — засмучено спитав Тимофій.

— Кривувато, — чесно сказав батько. — Але для новачка зійде. Давай ще раз. Лікоть не задирай, ти не на скрипці граєш.

— А ви в дитинстві теж криво стругали?

— Я вперше рубанок узагалі навпаки взяв і мало без пальця не лишився. Тож ти в нас майже диво природи.

Лідія вийшла на ґанок і обійняла Артема зі спини.

— Замислився?

— Згадав, як одні двері грюкнули так голосно, що я вирішив: усе скінчено. А за ними відчинилися інші. І там виявилося саме те, чого я, сам того не знаючи, шукав усе життя.

Вона міцніше стисла його руку. Більше нічого говорити не треба було. У дворі старий майстер терпляче вчив хлопчиська тримати інструмент, дім світився теплими вікнами, і ця проста картина говорила про щастя переконливіше за будь-які клятви.