Медовий місяць перетворився для мене на випробування, коли один дзвінок відкрив небезпечну правду

— Знаєш, — сказала Марина, дивлячись на Павла, — я часто думаю про той дзвінок. Якби мені тоді не подзвонили, я могла б ніколи не дізнатися правди. Не знаю, чим би все закінчилося.

— Ти впоралася, — сказав Павло.

— Ні. Ми впоралися. Ти допоміг мені вижити.

Він обійняв її.

— Тепер ми будемо жити. Просто жити. І я буду поруч.

Марина притулилася до нього.

Десь далеко, за високими мурами, залишався чоловік, який намагався перетворити її життя на ще одну чужу могилу. Але він програв. Вона вижила. Дізналася правду. Пройшла крізь страх, зраду, біль і змогла підвестися.

А поруч був той, хто не обіцяв неможливого, не приховував минулого й не грав чужими почуттями.

Він просто кохав її.

Терпляче. Вірно. До кінця.