Медицина безсила: пологи 66-річної пенсіонерки обернулися сенсацією

— думала вона, але відповіді не знаходила.

Сльози підступили до очей. Вона проковтнула грубість доньки, мов гірку пігулку. Спробувала заспокоїтися, взяти себе в руки, але не змогла.

Раптом до горла підступила нудота, а за секунду тіло пронизав нестерпний біль. Антоніна закричала, вхопилася за стіну й повільно сповзла на підлогу.

Степан кинувся до неї.

— Тоню! Що з тобою?
— Степане… зле мені… швидку викликай…
— Але ж термін іще не підійшов! — розгублено пробурмотів він.
— Викликай! — благально мовила Антоніна й знову закричала.

Обличчя її спотворилося від болю. Терпіти більше не було сили. Наступної миті вона закотила очі й безвольно обм’якла на руках у чоловіка.

Степан злякався так, що не зміг стримати сліз. Тремтячими пальцями він набрав номер швидкої.

— Потерпи, рідна. Зараз приїдуть. Зараз поїдемо до лікарні.

До приїзду бригади Антоніна була майже непритомна. До міського пологового будинку вони дісталися майже за годину.

На кушетці перед широкими дверима операційної Антоніна, втрачаючи останні сили, змогла лише прошепотіти чоловікові: