Медицина безсила: пологи 66-річної пенсіонерки обернулися сенсацією

За кілька годин підтвердилися найтяжчі побоювання. В однієї з малят виявився не до кінця розвинений зоровий нерв — дівчинка майже нічого не бачила. У другої виявили складну ваду серця. Прогнози лікарі давали похмурі.

Звістка про смерть дружини й страшні діагнози доньок стала для Степана фатальною. Його свідомість відмовилася приймати реальність.

Сусідки вже перешіптувалися біля дворів:

— Чула, Ніно Петрівно? Степан же розумом зсунувся. Я сама чула.
— Та що ти?
— Спитала, коли похорон, а він ніби не при собі. Меле якусь нісенітницю. Не витримав чоловік горя.

Плітки виявилися гіркою правдою. Спершу в це не хотіла вірити навіть Світлана. Смерть матері приголомшила її. Вона звикла, що батьки завжди є, завжди поруч, завжди допоможуть. До такого повороту вона була не готова.

Але серце Світлани настільки зачерствіло, що навіть почуття провини не прокинулося в ній по-справжньому.

— Тату, маму треба ховати. Давай вирішувати з документами, — сказала вона з порога.

Степан подивився на доньку й м’яко усміхнувся.

— Що таке, Світонько? Ти про що? Кого ховати?
— Тату… маму.
— Мама до рідні поїхала. Скоро повернеться.
— Тату, ти що? Мама вчора померла!

— Ай-ай-ай, Світлано, знову страшних книжок начиталася, — похитав головою Степан. — От мама приїде, дасть тобі прочухана. Краще подивися, яке сонце надворі. Сходи погуляй. Тільки пізно не повертайся, щоб ми з мамою не хвилювалися.

Світлана дивилася на батька з жахом. Руки в неї затрусилися. Не впоравшись із собою, вона вибігла надвір і заходилася стукати в двері сусідського будинку.

— Тітко Ніно, відчиніть, будь ласка! — закричала вона.

На порозі з’явилася Ніна Єгорівна, давня подруга їхньої сім’ї.

— Світлано, що сталося?