Медицина безсила: пологи 66-річної пенсіонерки обернулися сенсацією

— зблідла Марина. — Вони мають бути в мене.
— Чому саме у вас? — здивувалася директорка. — Ви живете сама, у невеликій квартирі. Зарплата у вас скромна. Як ви збиралися оплачувати складні операції? А цим дітям випав щасливий квиток. Знайшлися люди з можливостями.

Марина ледве стримувала сльози відчаю.

У цю мить у двері постукали, і до кабінету зайшло подружжя років п’ятдесяти п’яти.

— Добрий день. Ми привезли готові документи, — привітно сказала жінка.

— Проходьте, Ірино Василівно, Борисе Павловичу. А Марина вже йде, — суворо зауважила директорка.

Зрозумівши, що це її останній шанс, Марина зважилася на відчайдушний крок. Вона повернулася до подружжя, що зайшло, і, не приховуючи сліз, розповіла всю свою історію. Щиро, прямо, без утайки.

Подружжя переглянулося.

— Марино, ми бачимо, що у вас велике серце, — м’яко сказала Ірина Василівна. — Від дівчаток ми не відмовимося. Їм потрібна дорога допомога, можливо, лікування за кордоном. Але ми якраз шукаємо надійну няню, людину, яка стане їм по-справжньому близькою. Ви згодні переїхати до нас?
— Так, — видихнула Марина. — Звісно, так.

— Як ви плануєте назвати малят?