На весіллі наречений прошепотів мені жорстоку правду, але моя відповідь змінила все

— прогарчав він мені в обличчя, більше не дбаючи про те, хто чує. — Що ти влаштувала? Вирішила мене осоромити? Мене?

— Осоромити? — я холодно всміхнулася. — Ні, Артеме. Я просто називаю речі своїми іменами.

За кілька секунд поруч із нами опинився Віктор Громов. Він був нижчий за сина, але від нього йшла така важка, тиснуча влада, що люди навколо самі розступалися, ніби боялися зачепити його плечем.

— У кімнату для молодят. Негайно, — наказав він.

Двоє охоронців у темних костюмах перегородили шлях цікавим. Артем різко потягнув мене за собою. Я не опиралася. Сукня чіплялася за килим, довгий шлейф волочився слідом, мов зламане крило.

Двері за нами грюкнули. Кімната була прикрашена квітами, на столиках стояли келихи й пляшки шампанського. Тут усе було підготовлено для красивих фотографій, романтичних тостів і першої шлюбної ночі. Але зараз це місце більше скидалося на кімнату для допиту.

Артем відштовхнув мою руку.

— Пояснюй, що це було! Ти зовсім втратила глузд?

— Це ти поясни, — відповіла я спокійно, притулившись до стіни. — Що за новину про розорення мого батька ти вирішив повідомити мені біля вівтаря?

Віктор Громов зробив крок уперед. Його маленькі жорсткі очі буквально вп’ялися в мене.

— Дівчинко, ти, здається, не розумієш, куди влізла, — промовив він тихо. Але в цій тиші дзвеніла сталь. — Це була ділова домовленість. Твій батько більше не становить інтересу. Угоду скасовано. Ти мала піти тихо, отримавши гідну компенсацію за зіпсовані очікування. А натомість влаштувала балаган.

Я коротко розсміялася.

— Балаган? Вікторе Сергійовичу, балаган влаштували ви. Тиск на партнерів, фальшиві папери, спроба забрати чужий бізнес через підставні рішення. Ви справді думали, що ніхто нічого не помітить? Вирішили, що мій батько старий простак і його можна провести одним рухом руки?

Громов-старший насупився. Уперше за весь вечір його впевненість дала тріщину.

— Звідки ти…