Несподіване повернення зниклого чоловіка перетворило весілля на мить, яку ніхто не зміг забути
— Що?
— Телефон, Дімо.
— Мій телефон — моя особиста справа.
— На ньому запис?
Дмитро всміхнувся.
— Який запис? Маша вигадала.
— Тоді покажи.
— А ти хто, слідчий? Ти десять місяців десь шлявся, а тепер прийшов командувати?
Тиша стала іншою. Гострою.
Ольга відступила від сина й подивилася на Дмитра так, ніби вперше побачила його обличчя. До цього вона сумнівалася в Марії, злилася на неї, мовчки звинувачувала. Та слова «десь шлявся» на адресу її сина, зниклого на війні, перерізали останню нитку довіри.
— Вийди звідси, — сказала вона.
— Ольго Петрівно…
— Вийди з дому мого сина.
— Це будинок культури, — зло кинув Дмитро. — І весілля моє.
— Уже ні, — сказав Іван.
Марія нарешті підійшла до Олександра. Не обійняла. Зупинилася перед ним, ніби перед вогнем.
— Ти повернувся, — сказала вона. — А я… я в цій сукні.
Він подивився на її руки. На синець під мереживом. На обручку біля горла. На губи, покусані до крові.
— Чому не сказала нікому?
— Боялася, що він видалить запис. Я думала, там ти. Я думала, це єдина ниточка.
Олександр заплющив очі. На обличчі його пройшов біль — не від рани.
— Машо, я чекав, що ти почуєш мене. Не вір тиші.
— Я чула, — вона зірвалася на шепіт. — Але він дав мені голос. Твій голос. Я не змогла не повірити.
Дмитро тихо рушив до виходу. Микола перегородив йому дорогу.
— Куди?
— Повітря.
— Подихаєш потім.
— Ви не маєте права мене тримати.
— Маємо право викликати поліцію, — сказала Олена. — І швидку. І Військову службу правопорядку через контакти госпіталю. У нас тут поранений військовослужбовець, можливе вимагання, підробка документів і погрози.
Дмитро зблід, але тут же взяв себе в руки.
— Ви нічого не доведете.
Олександр розплющив очі.
— Доведемо.
Він повільно поліз у внутрішню кишеню куртки. Рука слухалася погано. Марія хотіла допомогти, та він похитав головою. Дістав маленький прозорий пакет. У ньому лежав синій ґудзик і складений учетверо аркуш, затертий на згинах. Ще — старий кнопковий телефон, подряпаний, із тріснутим екраном.
Дмитро змінився на обличчі.
— Звідки в тебе це?
