Після чотирнадцяти років роботи в багатому домі куховарку звинуватили в крадіжці, але справжня таємниця відкрилася вже в потязі

Тамара Прохоренко зламалася швидко. Плакала, просила пробачення. Зізналася, що підклала копію годинника під мій матрац на прохання Лідії. Казала, що думала: Лідія просто хоче мене вигнати через ревнощі й злість. Про отруєння вона нібито не знала.

Я сказала на суді, що особистої ненависті до неї не тримаю. Вона вчинила підло, але її підлість була малою порівняно з тим, що робила Лідія. Це не виправдання, але я не хотіла нести ще й її тягар у своєму серці.

Вирок винесли за кілька тижнів. Лідія отримала вісімнадцять років позбавлення волі. Арсен — дванадцять років, із подальшим видворенням після відбуття строку. Тамара — п’ять років. Коли суддя читав рішення, Лідія спочатку стояла мовчки, потім почала кричати, що її зрадили, що Мирон пошкодує, що вона ще повернеться. Мирон не підвів очей. Богдан сидів поруч із батьком і тримав його за плече.

Після суду Савчук сказав, що розділ закрито не назавжди, але надовго. Лідія, можливо, колись вийде раніше строку, але вже не молодою господинею особняка, не дружиною багатого чоловіка, не переможницею. Вона вийде жінкою, яка зруйнувала власне життя заради жадібності й брехні.

Мирон відновлювався ще довго. До березня він уже міг ходити з підтримкою, потім із тростиною. Руки тремтіли менше, голос став міцнішим. Іноді він виходив у сад і стояв біля яблуні, ніби заново вчився дивитися на світ. Я часто була поруч. Не як працівниця. Просто поруч.

Одного разу після чергового обстеження він сказав:

— Маріє, повертайся до дому. Не куховаркою. Не прислугою. Другом. Членом родини. У тебе буде велика кімната. Ти нікому нічого не винна. Просто живи там, якщо захочеш. Мені самому в цьому домі тяжко.

Я не відразу відповіла. Усередині все було складно. Дім Гнатюків був місцем мого болю, але й місцем Олени, місцем порятунку, місцем, де правда все-таки перемогла.

— Мені треба спершу владнати справи Андрія, — сказала я. — Ті гроші, що ти оформив на мене, я хочу віддати родині. Купити їм простору квартиру. Залишити частину на освіту онуків.

Мирон кивнув.

— Це твої кошти. Роби так, як велить серце…