Після канікул у бабусі донька повернулася зовсім іншою, і ввечері я зрозумів, що вона щось приховує

— Ти зараз маніпулюєш дитиною і налаштовуєш її проти матері.

— Ні, — спокійно відповів Андрій. — Це ви налаштували її проти правди. А я витягую доньку з брехні, куди ви її затягли.

Наступного ранку Андрій сидів у кабінеті юриста. На столі перед ним лежали роздруківки маршрутів, банківські дані, стоп-кадр із відео, фотографія лялькової розстановки.

— Цього достатньо, щоб почати процес? — спитав він.

Юрист уважно вивчив матеріали. Найдовше дивився відео. Потім кивнув.

— Більш ніж. Відео особливо важливе. Воно знімає багато зайвих запитань. Розлучення, визначення місця проживання дитини, консультація психолога. Щодо бабусі я б окремо порушував питання про обмеження контактів до висновку спеціаліста.

— Подаємо сьогодні.

— Ви розумієте, що буде важко? Вона почне говорити про материнські права, про сім’ю, про те, що ви мститеся.

— Я готовий до цього з того моменту, як моя донька почала очима питати в матері дозволу відповісти на просте запитання.

Марина дізналася про подані документи наступного дня. Подзвонила в обід. Її голос дзвенів від злості, стримуваної з останніх сил.

— Ти серйозно? Потягнув нас до суду? Ми не могли сісти й нормально поговорити?

— Ми вже поговорили. Ти сказала, що мене фактично не було у твоєму житті. Вважай, я просто оформив це офіційно.

— Ти не маєш права відбирати в мене дитину.

— Я не відбираю. Я повертаю їй право говорити правду.

Вона кинула слухавку…