Поки свекруха обіцяла девереві закрити іпотеку, рієлтор телефоном уже обговорював моє виселення. Тоді я вирішила втрутитися

Олеся перестала вдавати й заговорила своїм звичним дзвінким голосом:

— Назаре, ви зараз розмовляєте з тією самою невісткою, яку збираєтеся виселяти. Саме мені одній належить квартира, яку ви виставили на продаж.

На іншому кінці лінії запала важка пауза, потім чоловік шумно втягнув повітря.

— Вибачте… Мабуть, я неправильно зрозумів Людмилу Петрівну. Вона запевняла, що діє з вашої згоди й представляє ваші інтереси.

— Тоді я звернуся до поліції й повідомлю про спробу шахрайства. Там і з’ясують, хто з вас що саме зрозумів.

Хриплувата впевненість співрозмовника зникла. Він заторохтів, що без власниці ніхто нічого не підпише, а за її незгоди продаж негайно скасують. Олеся не стала слухати подальших виправдань і спокійно поклала слухавку на апарат. Її долоня ще кілька секунд лежала на трубці, а в коридорі знову запанувала тиша. Подив уже минув; лишилося ясне, майже крижане розуміння того, з чим їй доведеться розібратися.

Вона повернулася на кухню твердим кроком. Людмила Петрівна саме набрала повітря, щоб продовжити міркування про вигідний продаж, але невістка першою сіла за стіл і схрестила руки. Тарас уловив зміну в її обличчі й насторожився, а Богдан, як і раніше, намагався здаватися непомітним. Олеся подивилася свекрусі просто в очі.

— Поясніть, будь ласка, як ви збираєтеся продати мою квартиру без моєї участі?

Запитання Людмилу Петрівну не налякало. Вирішивши, що невістка нарешті готова обговорювати деталі, вона пожвавішала, махнула рукою й відповіла:

— Підпишеш довіреність — і по всьому. Покупці знайдуться швидко, посередник сказав, що варіант затребуваний. Ми вчора з ним у вас усе оглянули: шафи виміряли, труби перевірили…