Поїздка, яку чоловік намагався приховати, стала початком його несподіваного викриття
Доньку Богдан обожнював. Із цим Оксана не могла сперечатися. Він купував їй подарунки, переживав через шкільні оцінки, міг годинами слухати її розповіді, коли був у доброму настрої. Софійка була для нього слабким місцем, найніжнішою частиною життя, яку він, здається, справді беріг. Але навіть це не врятувало його шлюб. До Оксани він охолов давно.
Колись вона була для нього окрасою, красивою жінкою, з якою приємно з’являтися на людях. Він пишався її стрункістю, світлими очима, умінням триматися в товаристві. Йому подобалося ловити захоплені погляди знайомих і відчувати, що поруч із ним — жінка, яка викликає заздрість. Але з часом захват змінився звичкою, а звичка — дратівливою байдужістю. Оксана стала частиною домашнього інтер’єру, зручною, зрозумілою, завжди на місці.
Богдан любив увагу. Йому було необхідно, щоб оточення помічало його успіх, слухало його, визнавало його перевагу. Він обирав дорогий яскравий одяг, їздив на ефектній спортивній машині, оточував себе людьми, які могли підкреслити його статус. Із тими, хто здавався йому слабшим або біднішим, він часто розмовляв зверхньо. Іноді робив це майже непомітно, іноді — відверто грубо. Йому подобалося почуватися переможцем.
При цьому не можна було сказати, що він отримав усе задарма. Богдан справді багато працював. Агентство зростало, клієнтів ставало більше, прибуток збільшувався. Він умів ризикувати, умів тиснути, умів переконувати. А поруч із ним уже п’ять років перебувала Лариса Воронюк — його секретарка-референтка й одна з найкорисніших працівниць фірми.
На роботу він узяв її насамперед через зовнішність. Ділові навички Лариси були посередніми, акуратність часто кульгала, зате вона мала інший талант: уміла подобатися потрібним чоловікам і домагатися того, що було потрібно. У моральних питаннях вона надовго не затримувалася. Гроші, вигода, комфорт — ось що мало для неї значення. Богдан швидко зрозумів, що з її допомогою можна відчиняти двері, які для інших залишалися зачиненими.
Як саме вона забезпечувала частину вигідних контрактів, він волів не уточнювати. Здогадувався, але робив вигляд, що цікавиться лише результатом. Лариса була ефектною темноволосою жінкою з теплим засмаглим тілом і впевненою ходою. Вона знала силу своєї привабливості й користувалася нею без жодного збентеження. У фірмі вона отримувала більше за багатьох фахівців, і це нікого не дивувало: Богдан цінував людей, які приносять користь.
Те, що він одружений і виховує доньку, Ларису не зупиняло. Але й місце законної дружини вона посідати не збиралася. Шлюб, зобов’язання, сімейний побут — усе це здавалося їй зайвою кліткою. Вона дорожила свободою й не хотіла перетворювати стосунки з Богданом на важку, офіційну історію. Втім, до нього вона була прив’язана сильніше, ніж сама була готова визнати. Колись він оплатив термінову операцію її матері, і цей вчинок залишив у ній вдячність, яку вона не могла просто стерти…
