Ранковий візит свекра до дому молодят закінчився шоком

Щоб менше бувати вдома, вона вчепилася в роботу. Брала додаткові завдання, погоджувалася затримуватися, виходила у зміни, від яких раніше відмовилася б. Робота була єдиною поважною причиною не виконувати частину домашніх обов’язків, і Кирило Степанович це визнавав.

Начальниця невдовзі помітила її старання. Якось вона запросила Лізу до кабінету й уважно подивилася поверх документів.

— Ти останнім часом дуже багато працюєш. Навіть з урахуванням того неприємного прогулу видно, що на тебе можна покластися.

Ліза мовчала, боячись злякати розмову.

— У нас є місце вище, — вела далі начальниця. — Але там доведеться часто їздити у справах. Ти нещодавно вийшла заміж, напевно, не захочеш надовго залишати чоловіка.

— Хочу, — надто швидко сказала Ліза, а потім виправилася: — Тобто я згодна.

Начальниця здивовано підвела брови.

— Тоді перша поїздка вже цими вихідними.

Із відрядження Ліза повернулася з важким серцем. В іншому місті вона вперше за довгий час відчула, що знову належить собі. Увечері гуляла без дозволу. Заходила в кіно. Замовляла їжу в номер, не думаючи, чи схвалить хтось її вибір. Дивилася серіали до глибокої ночі й не боялася, що двері розчахнуться від чужого удару.

Тепер їй здавалося, що вона повертається не додому, а в клітку.

Артем зустрів її ласкаво, обійняв, узяв валізу. Але радості Ліза не відчула. Ба більше, вона раптом зрозуміла, що за час поїздки майже не сумувала за ним. І це усвідомлення виявилося страшнішим за втому.

Вона почала розбирати речі, коли на телефон надійшло сповіщення про зарахування грошей. Сума була така, що Ліза спершу вирішила: сталася помилка. Вона одразу зателефонувала начальниці.

— Мені надійшли гроші… Більше, ніж я очікувала.

— Це премія, — спокійно відповіла начальниця. — Ти дуже допомогла нам у поїздці. Скажи чесно, ми можемо розраховувати на тебе й далі?