Старенька суворо заборонила сусідці копати під яблунею. Сюрприз, який чекав на жінку, коли вона порушила заборону
До півночі й часу відправлення потяга залишалося менше сорока хвилин. У кишені вологої куртки холодним тягарем лежав перфорований ключ, а полотняна сумка із зеленим зошитом відтягувала натерте плече. Переконавшись, що жовтий дощовик обхідника зник за поворотом, Марія безшумно ступила в простір між коліями. Товарні потяги стояли на семи паралельних лініях, утворюючи вузькі коридори з іржавого заліза.
Номери вантажних контейнерів були нанесені білою фарбою, яка місцями облупилася й пішла пухирями від сирості. Доводилося підходити майже впритул, мружачись у тьмяному світлі далеких щоглових ліхтарів. Ноги в промоклих туфлях зрадливо ковзали по маслянистих дерев’яних шпалах і великому щебеню. Тишу порушував лише монотонний стукіт крапель по металевих дахах вагонів.
На п’ятнадцятій платформі Марія нарешті побачила потрібну комбінацію цифр, що точно збігалася із записами в блокноті. Це був стандартний морський контейнер червоного кольору, боки якого густо вкривали патьоки в’їдливої іржі. На його важких розпашних дверях висів масивний врізний замок прихованого типу. Марія ще раз озирнулася, перевіряючи порожній прохід.
Вона дістала перфорований ключ і вставила його у вузьку шпарину. Метал увійшов туго, зі скреготом дряпаючи внутрішні штифти механізму, забиті багаторічним пилом. Марія вперлася ногами в мокрий метал платформи й навалилася всією вагою на руків’я. Усередині замка пролунав глухий клацок, і права стулка з протяжним скрипом відійшла на кілька сантиметрів.
Вона протиснулася у вузьку щілину, відразу відчувши сперте, сухе повітря всередині сталевого короба. Марія дістала дешевий ліхтарик і натиснула тугу кнопку. Тонкий промінь світла вихопив із темряви рівні ряди пластикових ящиків, акуратно складених до самої стелі. У контейнері виразно пахло старою друкарською фарбою, сургучем і канцелярським клеєм.
Зірвавши крихку пломбу з найближчого ящика, Марія відкинула пластикову кришку. Усередині рівними стосами лежали щільні архівні папки, туго перетягнуті вицвілими гумками. Вона витягла верхню папку й розгорнула щільний аркуш паперу з водяними знаками. Це були оригінали свідоцтв про право власності на квартири в недобудованому будинку на вулиці Будівельників.
До кожного свідоцтва був приколений порожній бланк договору дарування з підробленими підписами вбитих мешканців. У наступному ряду Марія виявила чорні бухгалтерські книги. Сторінки рясніли виписками з рахунків офшорних компаній і сумами відкатів на ім’я Віктора Кравчука. Ганна Іллівна збирала ці папери роками, методично копіюючи документи комітету аж до самої пенсії…
