Свекруха продала два будинки й вирішила оселитися в невістки. Та погодилася й надіслала їй адресу, яка змінила плани всієї родини

Близько десятої ранку машина зупинилася біля висотки. Я саме піднесла до губ чашку чорної кави й побачила знайомі постаті. Марія Іванівна важко вибиралася назовні в надто теплому оксамитовому костюмі, обливаючись потом. Навколо неї один за одним з’являлися картаті клунки. Світлана, невпевнено тримаючись на підборах, упускала сумочку, але відразу прибирала зверхній вигляд, помітивши людей у формі біля скляних дверей.

Увійшовши до вестибюля, вони зупинилися під великою кришталевою люстрою й кілька секунд озиралися. Потім Світлана покликала двох охоронців так, ніби ті були її особистими слугами. Вона наказала винести речі з машини й обережно доправити нагору, підкресливши, що вміст дорогий і працівникам не вистачить зарплати, якщо вони щось пошкодять. Охоронці перезирнулися, але відповіли спокійно.

Один із них уточнив, чи вони мешканці, чи гості. Правила комплексу вимагали, щоб власник підтвердив візит або спустився зустріти приїжджих. Світлана обурилася. Вона назвала себе господинею найдорожчої квартири на вісімнадцятому поверсі, оголосила Дмитра Іванова великим керівником і пригрозила, що брат звільнить кожного, хто затримає його родичок. Марія Іванівна схвально кивала й веліла персоналу не випробовувати її терпіння.

Охоронець пояснив, що для ліфта потрібна картка мешканця, а без неї доведеться пройти до стійки й перевірити дані. Піднімати сумки без дозволу він відмовився. Світлана назвала це хамством, грубо відштовхнула його й потягла до стійки спочатку велику сумку, а потім матір. Їхні голоси розносилися просторою залою. Навіть через вулицю було видно, як вони сперечаються, розмахують руками й вимагають негайного обслуговування.

Зрештою вони назвали точний номер квартири й ім’я Дмитра. Договір найму справді був оформлений на нього, тому після довгої перевірки черговий видав тимчасову картку для вантажного ліфта й відправив із ними працівника. Персонал не погодився нести багаж, і обом довелося втискати клунки в кабіну самостійно. На панелі засвітилися поверхи, цифри піднялися до вісімнадцяти, і двері зачинилися.

Я залишила гроші за каву, вийшла на вулицю й попрямувала до висотки. У мене була копія запасної картки Дмитра, заздалегідь зроблена за допомогою приватного фахівця, тож охорона мене не зупинила. Пасажирський ліфт піднявся швидко й безшумно. Чим ближчою була потрібна цифра, тим виразніше я розуміла: за кілька хвилин дві частини його життя, які він ретельно тримав нарізно, опиняться в одній кімнаті.

Коридор на вісімнадцятому поверсі був застелений товстим килимом. Світло від стельових ламп відбивалося в дерев’яних панелях, і навіть звуки кроків майже зникали. Я сховалася за рогом біля запасного виходу. Звідти добре проглядалися масивні двері квартири, але сама я залишалася в тіні. Марія Іванівна й Світлана вже звалили свої сумки біля номера й важко переводили подих.

Свекруха скаржилася, що коридор довший за сільську вулицю, а донька надто повільно вовтузиться із замком. Світлана кілька разів перевірила надіслані цифри й ввела комбінацію. Система подала три сигнали, після чого спокійний механічний голос повідомив про помилку. Одного коду було недостатньо: другий замок вимагав відбитка пальця або розпізнавання обличчя зареєстрованого мешканця.

Світлана вдарила долонею по панелі й заявила, що я навмисне надіслала неправильні цифри. Марія Іванівна теж почала сердитися. На її думку, невістка вирішила залишити їх у коридорі й виставити дурепами перед персоналом. Але повертатися вниз вони не збиралися. Світлана нагадала, що родина нібито заплатила за житло шістдесят мільйонів, а отже, жодні електронні двері не мають права перегороджувати їм шлях.

Марія Іванівна натиснула на дзвінок і відразу почала стукати. Вона вимагала, щоб Дмитро швидше відчинив, бо в матері болить спина, а речі надто важкі. Дзвінок повторювався знову й знову. Приблизно за пів хвилини за дверима клацнув замок. Обидві жінки поправили одяг і приготувалися зустріти сина, певні, що зараз він пояснюватиметься за невдалий сюрприз…