Свекруха продала два будинки й вирішила оселитися в невістки. Та погодилася й надіслала їй адресу, яка змінила плани всієї родини

Марія Іванівна завмерла, все ще тримаючись за сина. Світлана теж перестала кричати. Обидві переводили погляд із мене на Аліну, потім на мокру форму Дмитра й розгромлену кімнату. Свекруха щойно вимагала вигнати звідси сторонню дівчину, а син замість цього затуляв Аліну собою. Мої слова поки не дали їм повного пояснення, але зробили його поведінку особливо підозрілою.

Окремі деталі вже суперечили кожній версії Дмитра. Він прибіг із клубу, що містився в тому самому комплексі кількома поверхами нижче, і став між родичками та жінкою в нічній сорочці. Я знала, куди він приїздив вечорами, але ще не назвала, ким є. Тому всі троє дивилися на нас, розуміючи лише одне: попередні пояснення не сходяться.

Першу вимогу Дмитра замовкнути ніхто не виконав. Колишньої влади в його голосі вже не залишилося. Марія Іванівна чекала пояснень, Світлана дивилася на брата з дедалі більшим підозрінням, а Аліна — відповіді на власне запитання. Усі троє вперше бачили одну й ту саму сцену. Розвести їх по різних кімнатах і продовжити окремі історії він уже не міг.

Я подивилася просто на молоду жінку. Для відповіді було досить одного факту, який Дмитро приховував від неї останні пів року. Він пояснював, чому я знала його одяг, телефон, розклад, запах її парфумів і брехню про спортзал. Після короткої паузи я назвала зв’язок між мною і людиною, яка щовечора йшла з нашого дому до цієї квартири.

— Я Олена. Законна дружина Дмитра.

Аліна подивилася на мене, потім на нього. Вона чекала заперечення, але Дмитро опустив голову. Марія Іванівна зі Світланою нарешті почали розуміти, кого щойно били і чому син так відчайдушно її захищав. Свекруха схопила Дмитра за комір спортивної куртки й зажадала сказати, чи справді він витратив її шістдесят мільйонів на молоду коханку.

— Ти запевняв, що гроші підуть у справу! — кричала вона, трусячи сина. — Я продала успадковану землю й віддала тобі все. А ти влаштував тут життя для цієї дівки?

Світлана теж накинулася на брата зі звинуваченнями. Вона питала, чому Аліна користувалася дорогими меблями й сміла називати матір обідранкою, якщо кожен предмет був оплачений сімейними коштами. Дмитро намагався вирватися, але відповісти по суті не міг. Істина, яку він ховав окремо від кожної жінки, тепер звучала одночасно з усіх боків.

Я сказала їм, що квартира, білизна, ванна й подарунки справді оплачені грошима, переданими Марією Іванівною. Поки мати економила в селі й розповідала сусідам про вдалого сина, Дмитро створював для Аліни образ багатого холостяка. Я знала про це заздалегідь і навмисне відправила родичок саме сюди, щоб їм більше не довелося вірити моїм словам. Вони на власні очі побачили, куди зникли кошти і чим вечорами займалася людина, яку вони звикли звеличувати.

Дмитро повернувся до мене. У його погляді страх змінився люттю. Він назвав мене злою жінкою, яка влаштувала пастку, і ступив уперед із піднятою рукою. Я не відступила. Спокійно попередила: якщо він торкнеться мене, поліція буде тут за кілька хвилин, а до вже зібраних документів додасться ще один епізод.

— Спробуй, — сказала я. — Тоді ти втратиш рештки того, що ще вважаєш своєю репутацією.

Його рука зупинилася й повільно опустилася. Уперше Дмитро дивився на мене без упевненості, що я поступлюся. У кімнаті стало тихіше; чути було лише важке дихання й шарудіння ніг по уламках. Я відкрила сумку, дістала щільну теку й поклала її на пошкоджений скляний столик перед чоловіком…