Свекруха прилюдно відмовила невістці в місці за столом, але згорток, залишений біля дверей, змінив настрій гостей
Після тижня безперервних дощів над горами нарешті з’явилося сонце. Геологи поспішили пройти маршрути, які довелося відкласти через негоду. Богданові й Оксані належало рухатися вздовж невеликої гірської річки. Зазвичай її можна було перейти по камінню, але зливи перетворили спокійний потік на каламутну ревучу воду. Береги розмило, і подружжю доводилося постійно шукати обхід.
В одному місці Оксана поставила рюкзак нижче схилом і, чіпляючись за товсті корені хвойних дерев, дісталася до виступу породи. Вона відбила молотком потрібний зразок, розвернулася й ненароком зачепила ногою поклажу. Важкий рюкзак хитнувся, перекинувся через камінь і поволі покотився до води. Дівчина інстинктивно потягнулася за ним.
— Оксано, не чіпай! — крикнув Богдан. — Стій, я сам обережно дістану!
Вона вже хотіла випростатися, але підошва ковзнула по вологому каменю. Оксана спробувала вхопитися за корінь, пальці зірвалися, і вона слідом за рюкзаком поїхала вниз. Богдан миттю скинув свою поклажу й кинувся за дружиною, обдираючи долоні об гілки й гострі виступи.
Крижана вода зімкнулася навколо Оксани з такою силою, що від несподіванки перехопило подих. Рюкзак, набитий зразками, одразу пішов на дно. Вона зрозуміла, що рятувати речі марно, і спробувала повернути до берега. Але плавала Оксана погано, течія після дощів стала шаленою, а мокрий одяг тягнув униз. Усі сили йшли лише на те, щоб утримувати обличчя над водою.
Берег пролітав повз. Попереду потік зливався з ширшою річкою, і Оксана з жахом подумала, що звідти вже не вибереться. У цю мить поруч опинився Богдан. Кількома сильними гребками він наздогнав дружину, підхопив її й почав спрямовувати до пологішої ділянки.
Відчувши його руку, Оксана змусила занімілі ноги рухатися. Разом вони дісталися невеликої заводі, де течія слабшала. Богдан підштовхнув дружину вперед. Вона вчепилася пальцями в мокру землю, відчула під ногами дно й виповзла на берег. Кілька митей лежала без руху, хапаючи ротом повітря, а потім підвела голову, чекаючи побачити чоловіка поруч.
У заводі нікого не було. За врятованою Оксаною знову зімкнувся основний потік, тягнучи Богдана далі. Вона схопилася, але ноги підкосилися. Над водою рознісся її зірваний крик:
— Богдане! Богдане…
