Свекруха вважала неробство сина нормою, аж поки я не вирішила наслідувати його приклад

Оксана не стала чекати нового витка їхнього скандалу. Вона відчинила двері, викотила валізу на сходовий майданчик і почала спускатися. За спиною майже одразу знову залунали звинувачення: двоє найегоїстичніших людей у її колишньому житті вже з’ясовували, хто з них зобов’язаний рятувати іншого.

Вийшовши на вулицю, Оксана глибоко вдихнула морозне повітря. Вона відкрила застосунок таксі, вказала залізничний вокзал і вперше за багато років відчула, що може дихати вільно. Важкий тягар чужої ліні, брехні й нескінченних вимог залишився за зачиненими дверима.

Їй уже здавалося, що нова дорога почалася. Оксана не озиралася на вікна будинку й не намагалася розчути, чим закінчилася сварка. Усе, що пов’язувало її з цією квартирою, вмістилося в сірій валізі, а решта більше не належала ні їй, ні її майбутньому.

Попереду на неї чекали нова робота й життя, у якому більше не було ні бордового халата на дивані, ні удаваних хвороб, ні величезної фіолетової капсули.