Свекруха вихвалялася подругам молодим залицяльником, аж поки невістка випадково не побачила його фото

Рідня Артема швидко отримала зручну версію. Двоюрідна тітка Валентина зателефонувала без привітання: — Машенько, що ти коїш? Таня в сльозах, каже, ти її шантажуєш. Марія стояла в коридорі в Ірини, поруч сушилися дитячі рукавиці. — Я нікого не шантажую. Вона взяла гроші під моє ім’я. — Ой, не починай про гроші. Зараз усі всім допомагають. Марія відключилася, зрозумівши, що її вже судять без фактів.

Артем написав уночі: «Мама не встає з ліжка. Востаннє прошу по-доброму: приїдь додому поговорити». Світлана радила не їхати, але Марія все-таки погодилася на пів години й заздалегідь увімкнула диктофон. У кишені лежала копія претензії, підготовлена юристкою. Двері відчинив Артем, розбитий і неголений. За його спиною стояла Тетяна Вікторівна в чорній сукні, бліда, але з бездоганною укладкою. На столі лежала товста папка.

— Підпишеш папір — повернешся додому, — сказала свекруха. У листі було написано, що Марія відмовляється від матеріальних претензій, визнає звинувачення наслідком емоційного стану й зобов’язується не звертатися до третіх осіб. — Ви серйозно? — запитала вона. — Абсолютно. Не підпишеш — Артем подасть на розлучення, а я розповім усім, як ти з ревнощів зруйнувала мою репутацію. Артем сидів поруч і теребив край серветки.

— Ти згоден? — запитала Марія чоловіка. Він мовчав. Цього вистачило. Вона підвелася. — Я нічого не підпишу. Тетяна Вікторівна зірвалася: — Ти ніхто без нас! Артем тебе підібрав, коли ти з копійками носилася. Ти маєш бути вдячною! — Я була вдячною, — сказала Марія, відчуваючи клубок у горлі. — За любов. Не за приниження. Вона пішла до дверей, але свекруха ступила слідом: — Не підеш, поки не підпишеш.

Артем встав між ними, папка впала зі столу, аркуші розлетілися. Марія нахилилася й побачила копію договору продажу машини Артема. Покупцем значився Микола Мельник, сума була в кілька разів нижчою за реальну. — Ти продаєш машину за безцінь, щоб сховати гроші? — запитала вона. — Це не твоя справа! — крикнула свекруха, і її крик став відповіддю. Марія вийшла на сходовий майданчик, а диктофон у кишені зберігав кожну погрозу й кожне слово…