Татку, не йди додому, мама сказала, що не можна, коли приходить дядько Діма…

У день засідання ми встали рано. Мати вдягла своє темно-синє пальто й застебнула всі ґудзики до самого верху. Потім акуратно зачесалася й подивилася в маленьке дзеркало Михалича, тріснуте в кутку.

— Нормально виглядаю?

— Ти виглядаєш як людина, якій є що сказати.

Мати подумала й кивнула, прийнявши відповідь.

У коридорі суду пахло старими паперами й пилом. Уздовж стін тяглися дерев’яні лави, на яких люди чекали зі своїми теками й тривогами. Бєлов уже стояв біля зали. Він іще раз перевірив документи й звернувся до матері:

— Галино Михайлівно, говоріть тільки про те, що бачили самі й що стосується Кирила: коли його залишали самого, як він був одягнений, чим харчувався, чому йшов із дому. Історія з квартирою розглядається окремо.

— Я п’ятдесят років на заводі пропрацювала, — відповіла вона. — Знаю, чим факт відрізняється від здогаду.

Ірина прийшла з адвокаткою — молодою жінкою в строгому костюмі. Вадима не було: у цьому процесі він не був стороною. Ірина побачила мене, потім матір. На мить її обличчя змінилося, але вона відразу взяла себе в руки. Не страх — розрахунок. Вона знову перебирала можливі ходи.

Зала виявилася невеликою: три ряди лав, столи сторін і масивний темний стіл судді. Руднєвій було близько п’ятдесяти п’яти. Коротке сивувате волосся, окуляри на ланцюжку, втомлене спокійне обличчя людини, яка багато років слухає чужі сімейні історії й давно не вірить красивим словам без доказів.

Бєлов виклав нашу позицію без зайвої драматичності. Він подав фотографії Кирила, які я зробив у перший день у дворі: рвані штани, стоптані кросівки, відклеєну підошву. До матеріалів долучили шкільні відомості про пропуски й зниження успішності, свідчення Галини Михайлівни та документи про тимчасовий порядок спілкування зі мною.

Окремо Бєлов показав банківські виписки. Вони самі по собі не доводили, з ким має жити дитина, але дозволяли зіставити мої перекази на утримання родини з реальними витратами на Кирила. Оскільки Ірина переважно розраховувалася карткою, у виписках були видно ресторани, магазини, салони й поїздку вдвох із Вадимом. На шкільне харчування, одяг і ліки сина йшла лише мала частина коштів.

Адвокатка Ірини заперечувала проти деяких документів — за формою, строками й належністю до спору. Руднєва вислуховувала обидві сторони без роздратування й коротко вирішувала, що прийняти до справи, а що залишити для окремого майнового процесу…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇