У шлюбну ніч теща побачила, що зять небезпечно поводиться з її донькою, і втрутилася без зайвих слів

Павло кинувся до апаратури. Дорошенко не дозволив йому пройти. Запис дограв. Кілька працівників підприємства підвелися. Літній тракторист спитав, чи не заради цього їх квапили продавати паї. Коваль закричав, що приватну бесіду вирвали з контексту.

Тоді Ірина підійшла з папкою.

— Ось документи, яких стосується ця бесіда.

Землевпорядник вивів схему на екран. Червона смуга перетинала сад Бондаренків. У додатку було сказано, що власники погодилися на продаж. Однак потрібної згоди з боку другого власника не було, дозволу на розпорядження часткою дитини — теж. Оксана Вікторівна оскаржувала підпис.

— Розчерк мій, — пояснила вона. — Тільки ставила я його на чистому аркуші, на прохання Руслана. Цього договору мені не показували.

Галина розклала зошит свекра й старий акт. Розповіла, де зберігся межовий камінь: на схемах Коваля частина їхньої землі вже значилася за ним, хоча родина її не продавала. Землевпорядник звірив папери. Номери актів збігалися, координати різнилися. Для остаточного висновку була потрібна офіційна експертиза. Дорошенко підтвердив, що матеріали направлено слідчому.

Павло обвів поглядом ряди. Люди, які зібралися підтримати його проєкт, тепер чекали зовсім інших відповідей. Звична впевненість у їхній покірності зникала, і він знову спробував налякати.

— Не буде угоди — закриється підприємство! Через них зарплати позбудетеся, а тоді до кого підете?

Галина відповіла, що причина не у відмові Оксани: гроші взято за чужу землю. Павло став перелічувати, що збудував, скільки років давав людям роботу, скільки родин годував.

— Але це не дає вам права розпоряджатися самими людьми, — сказала вона. — Вони вам свої життя не продавали.

Валентина спробувала відвести брата, однак він відштовхнув її й пішов до Оксани. Зажадав, щоб невістка негайно оголосила запис підробкою. Донька Галини лишилася на місці.

— У вашу родину я ввійшла зовсім недавно. І вже зрозуміла, чому там усі вдають, ніби нічого не чують, коли жінку б’ють.

Він нагадав про Руслана в лікарні. Оксана відповіла: той опинився там після власного нападу. Тоді Павло повернувся до її матері й звинуватив одразу в усьому — зруйнованому шлюбі, травмі сина, позбавленому майбутнього селищі.

Галина відчувала втому в кожному м’язі, але говорила без крику:

— Шлюб зруйнований тим, що Руслан зробив із моєю донькою. Травму він дістав, коли його зупиняли. А гроші за майбутнє цих людей ви взяли ще до того, як спитали їхньої згоди.

Першою заплескала Ніна Василівна. Слідом Ірина, потім кілька людей із задніх рядів. За мить підвелися десятки людей. Павло стояв на сцені й дивився на них, не знаходячи звичної тиші, у якій усі чекали його наступного наказу.

Біля дверей з’явилися двоє працівників поліції. Коваля попросили пройти для пояснень щодо документів і можливого зв’язку з підпалом. Валентина обурювалася показовою виставою. Ірина відповіла, що далі розбиратимуться з паперами, скільки б та не знімала того, що відбувається.

Проходячи повз Галину, Павло затримався.

— Думаєш, усе, перемогла?

Вона подивилася на доньку.

— Я заспокоюся, коли вона перестане здригатися біля дверей. До цього ще далеко.

Оксана почула й міцніше стисла материнську руку. Після зборів їх оточили. Хтось просив пробачення за весільні насмішки, хтось розповідав про власний продаж землі під тиском. Віра повідомила, що жінки з ринку вже зібрали підписи з вимогою повернути Галині торгове місце.

— Одного ролика вистачило, щоб ми вирішили, ніби все знаємо, — зізналася вона. — Пробач нас.

— Іншим разом спершу спитайте про те, чого камера не показала.

На сходах їх наздогнав Леонід Петрович. Сказав, що кидок вийшов добрий, тільки опорну ногу Галина тепер ставить повільніше. Вона вперше за ці дві доби розсміялася: тридцять п’ять років без тренувань дарма не минають.

Тренер запропонував повертатися — вчити дівчат. У селищі є зал, який три вечори на тиждень порожній. Галина почала було питати, чи не запізно в її віці, але Леонід Петрович перебив: час уже перестати чекати, хто дозволить їй займатися своєю справою. Ці слова вона запам’ятала…