Він хотів зробити доньці сюрприз, та замість радості зіткнувся з картиною, яку неможливо було забути

Мирон слухав нерухомо. Усередині піднімалася холодна лють, але він не дозволяв їй прорватися.

— Галина? — спитав він.

Оксана заплющила очі.

— Я думала, з нею він не впорається. Вона була сильна, доросла, вміла казати «ні». Перший час він ніби підкорявся їй. А потім я відчула дивний запах від її ранкового чаю. Гіркота, зовсім слабка. Спитала кухаря, що він додає. Кухар сказав: чай для дружини господар готує сам.

Вона витерла долонею щоку.

— Галина стала тихою. Розгубленою. Плакала, забувала розмови, дивилася на руки, ніби вони чужі. Лікарі казали: депресія. Станіслав давав їй таблетки й іще щось. Я одного разу знайшла в смітті флакон без етикетки. Прозора рідина. Хотіла сховати, але він побачив, що я рилася у відрі. Нічого не сказав. Просто подивився. А наступного дня Галина померла…