Він віз хліб у район і зупинився через дівчинку на узбіччі. Назад на тому самому повороті на нього вже чекали

Олег зупинився метрів за двадцять. Молоковоз завмер далеко позаду. Сивий зробив кілька кроків і запевнив, що приїхав сам. Олег оглянув зелений фургон із ліхтарем: порожній салон, три мішки з-під цукру на підлозі й каністра. Жодної засідки.

Чоловік назвався Степаном Мироновичем Савчуком. Він визнав, що саме він купував хліб і макарони.

— Чому по вісім буханок?

— Дітей шестеро. Вони ростуть.

Олег довго дивився на нього. Степан сказав, що знає хлібовоз уже два десятки років. Колись сам приймав у нього лотки на діючій фермі. Учора вони впізнали один одного, хоча жоден цього не показав.

Почувши, що Олег прямував до першої з двох занедбаних ферм, сивий підтвердив: адресу вгадано. А потім вимовив те, заради чого зупинив машину:

— Сонин брат живий.

Двадцять другого вересня Тарас ударив Максима. Підліток упав і сильно пошкодив ногу. Його віднесли в льох під конторою й відтоді не випускали. Степан потай приносив воду, хліб і чисті смуги тканини для перев’язки.

Олег ступив до нього, але зупинився, відчувши, що руки самі стиснулися.

— П’ять тижнів ти знаєш, що шістнадцятирічний хлопець лежить під землею, і тільки носиш йому їжу?

— Не я його замкнув.

— Але ти щодня лишав його замкненим.

Степан не став виправдовуватися. Погодився, що різниці майже немає. Він возив дітей до засідок, привозив назад, годував їх тими самими руками. У липні сидів за кермом і після нападу вивіз дорослих, не перевіривши чоловіка, який лишився на дорозі. Відтоді був певен, що той помер.

— Чому заговорив сьогодні? — спитав Олег.

О сьомій ранку має приїхати вантажівка з іншого міста. Кряж продав дітей новій групі разом із «точками» на іншій трасі. Обіцяв шістьох, але Соня втекла, і на фермі лишилося п’ятеро. Щоб виконати домовленість, Кряж віддасть шостим Максима. Там підлітка вважатимуть придатним, бо він уже намагається вставати. А якщо ні — однаково вивезуть, бо лишати свідка небезпечно.

Степан казав, що на новій дорозі більше машин і більше грошей, але діти там довго не витримують. Учора він побачив, як Соня сіла до чужого водія й поїхала. Уперше одна дитина вибралася з ферми. Після цього жити по-старому він уже не зміг.

Він запропонував провести машини до будівлі. Якщо першим дерев’яним мостом поїде хлібовоз, гуркіт дощок розбудить дорослих. До мотора зеленого фургона вони звикли: Степан виїжджав щоночі, і на його звук ніхто не реагував. Світлий позашляховик наздогнати їх не зможе — знята деталь лежала в сивого в кишені.

Олег спитав прямо: чи не заманює той їх у пастку. Степан стиснув у долоні забруднену мастилом деталь.

— Мені п’ятдесят три. Я вже не зможу вдавати, що живу десь в іншому місці. Якщо сьогодні відступлю, сховатися від себе буде нікуди.

Він розвернувся до машини. Олег зрозумів: рішення було ухвалене не зараз на шосе — Степан почав діяти ще ввечері, коли знерухомив позашляховик…