Вона безслідно зникла під час екскурсії в Єгипті. Деталь у її новому домі, що позбавила рятувальну експедицію дару мови

Зустріч відбулася в одному з приміщень будівлі українського консульства в Каїрі. Андрій чекав у невеликій кімнаті, коли привезли Юлію й дітей. Двері відчинилися, і він побачив її вперше за п’ять років.

Вона виглядала як інша людина. Худа до виснаження, шкіра темна й обвітрена, волосся сплутане й коротке, на обличчі глибокі зморшки, яких не повинно бути в жінки 34 років. Одягнена вона була в традиційний бедуїнський одяг, який їй дали в консульстві замість того, в якому вона приїхала.

Поруч із нею стояли четверо дітей. Хлопчики приблизно чотирьох і трьох років, дівчинка близько двох років і немовля на руках. Андрій ступив до неї, хотів обійняти, але вона відсахнулася.

Не агресивно, але інстинктивно. Він зупинився. Вона дивилася на нього, але в очах не було впізнавання чи радості.

Було щось між страхом і байдужістю. Співробітник консульства, який був присутній під час зустрічі, тихо пояснив Андрієві, що їй потрібен час, що вона в шоковому стані, що не варто квапитися. Андрій сів на стілець, намагаючись стримати емоції.

Юлія сіла навпроти, діти пригорнулися до неї. Старший хлопчик дивився на Андрія з підозрою. Перші кілька днів Юлія майже не говорила.

Її помістили до медичного закладу в Каїрі, де провели первинні обстеження. Діагнози були тяжкими. Хронічне виснаження, анемія тяжкого ступеня, проблеми з нирками, інфекції сечостатевої системи, численні шрами від пологів і травм, втрата 18 кілограмів від нормальної ваги, зруйновано 11 зубів, ознаки остеопорозу.

Психологічний стан оцінили як посттравматичний стресовий розлад у тяжкій формі з елементами стокгольмського синдрому. Вона не могла спати без дітей поруч, впадала в паніку при вигляді незнайомих чоловіків, відмовлялася від частини медичних процедур. Андрій залишався в Каїрі, намагаючись налагодити контакт.

Юлія почала говорити з ним лише на третій день, і то короткими фразами. Вона запитувала, що буде з дітьми, боялася, що їх заберуть. Андрій намагався пояснити, що вони в безпеці, що їх везуть в Україну, що все буде добре…