Вона хотіла влаштувати дочок до мене в штат без роботи й досвіду, але одне запитання швидко все розставило по місцях

У п’ятницю вранці Ксенія проводила аудит нового програмного модуля, коли система безпеки радісно пискнула. Через головний вхід, прослизнувши за спинами кур’єрів біля турнікетів, до офісу просочилася знайома делегація.

Цього разу Маргарита Генріхівна прийшла не просто скандалити. Вона прийшла встановлювати владу. Свекруха тягла за собою дочок, які з вигляду вже подумки витратили першу стотисячну зарплату. Вони були в моторошно яскравих сукнях і несли картонні коробки з особистими речами: горнятками, рамками для фотографій і якимись плюшевими ведмедиками.

Ксенія спостерігала за цим цирком крізь скляні стіни свого кабінету. Офіс завмер. Розробники перестали стукати по клавішах. Діна повільно опустила на стіл горнятко з чаєм.

Свекруха безпомилково взяла курс на кабінет директорки. Двері вона розчахнула ногою, бо руки були зайняті сумками. Ксенія сиділа в шкіряному кріслі, склавши пальці будиночком. Вона не встала й навіть не змінилася на обличчі. Лише натиснула приховану кнопку на пульті, і інтерком миттєво перемкнувся в режим трансляції на весь поверх. Офіс мав почути цю феєрію від першого до останнього слова. Для підтримання дисципліни це було необхідно.

— Ну здрастуй, люба невістко, — громогласно оголосила Маргарита Генріхівна. — Ми прийшли, і нам начхати на твої примхи. Олег сказав займати будь-які вільні місця.

Вона повернулася до дочок, які м’ялися на порозі, і урочисто промовила:

— Заходьте, дівчата, сідайте. Будете нічого не робити й зарплату отримувати…