Вони були певні своєї переваги, але не знали головного про жінку перед ними
В офісі підставної фірми співробітники спробували знищити носії, але група увійшла раніше, ніж вони встигли завершити видалення. На складах знайшли заборонені речовини, зброю, гроші, документи, схованки, списки перевезень. Кілька людей зникли, але їхні імена, маршрути й зв’язки вже були в матеріалах. Це було питанням часу.
До ранку основні фігури злочинної мережі були затримані.
Імперія Романа Грачова впала за одну ніч.
Але Віра розуміла: це ще не кінець. Злочинні структури не тримаються лише на одному лідері. За ним завжди стоїть мережа — родичі, юристи, фінансисти, власники складів, підставні директори, люди з добрими обличчями й брудними руками.
Разом з Оксаною вона почала розбирати сімейні зв’язки Грачова. Те, що відкрилося, виявилося ширшим, ніж вони очікували.
Мати Романа, Клавдія Михайлівна, зовні виглядала цілком безневинно: літня жінка, скромна квартира, тихий голос, допомога притулку для тварин, рідкісні розмови із сусідками біля під’їзду. Але на її ім’я були зареєстровані десятки підставних фірм, через які роками проходили величезні суми. Вона підписувала документи, відкривала рахунки, була присутня на формальних зборах засновників, удаючи, що просто допомагає синові й нічого не розуміє.
Дядько Романа, Григорій, офіційно володів транспортною компанією. У молодості він багато років працював водієм і знав дороги так, як інші знають власне подвір’я. Його вантажівки перевозили легальні товари, але в тайниках регулярно йшли заборонені партії. Він жив скромно, вирощував овочі, їздив на старій машині й серед сусідів вважався спокійним пенсіонером.
Двоюрідна сестра Романа, Ельвіра, була блискучою адвокаткою. Дорогі костюми, вивірене мовлення, бездоганні манери. Вона крутилася в пристойному товаристві, вигравала складні справи й уміла усміхатися так, що співрозмовник почувався дурнішим, ніж був. За цією вітриною ховалося інше: тиск на свідків, знищення доказів, створення алібі для людей Романа, пошук процесуальних лазівок там, де правда була очевидною.
Тітка, Агнія, володіла мережею складів. Для знайомих — добра жінка, яка пече пироги й доглядає хвору подругу. Для організації — господиня приміщень, де ховали заборонені речовини, зброю й людей. Саме один із її підвалів, як з’ясувалося пізніше, використовували для утримання батьків Віри й Софії.
Далі мережа розповзалася ще ширше. Племінник, який поширював заборонені речовини через нічні заклади. Далекий родич, власник автомийки, через яку проходили підозрілі гроші. Дружина одного з близьких помічників, господиня ресторану, де легалізували частину доходів. Кілька підставних директорів, бухгалтерів, водіїв, охоронців, посередників.
Загалом Віра й Оксана виявили понад два десятки родичів і наближених, прямо чи опосередковано залучених до злочинної діяльності. Кожен виконував свою роль. Хтось підписував папери. Хтось відкривав рахунки. Хтось надавав приміщення. Хтось перевозив. Хтось попереджав. Хтось просто мовчав, отримуючи свою частку.
Матеріали лягли на стіл Латову…
