Вони покинули дівчину, яку вважали безнадійною, але за п’ять років її повернення змінило все

— Стріляй, Павле! — сказала вона рівним голосом. — Ти влучиш. Я помру миттєво.

— Але в мене спрацює м’язовий рефлекс. Моя рука сіпнеться. Один рух — і твій син захлинеться кров’ю раніше, ніж ти встигнеш добігти до столу.

— Артеріальна кровотеча. Смерть за три хвилини. Ти не встигнеш його врятувати.

Князь завмер. Палець лежав на спусковому гачку. Він бачив, як лезо вже торкнулося шкіри сина.

Маленька крапля крові виступила на шиї Кирила, яскрава, як рубін. — Що тобі треба? — Його голос здригнувся й урвався. — Грошей? Влади?

— Бери все. Я перепишу на тебе холдинг. Я дам тобі літак.

— Полетиш у будь-яку країну. Відпусти його.

— Мені не потрібні твої брудні гроші, Павле.

Голос Оксани звучав глухо з-під маски. — Мені потрібна справедливість. — Вона трохи сильніше натиснула на скальпель.

Кирило уві сні замукав, сіпнувся, але ремені тримали міцно. — Кидай зброю, — наказала вона. — Повільно. На підлогу й штовхни її до мене.

Павло дивився на сина, на тонку червону лінію на його шиї, на холодні очі жінки, яку він колись розтоптав, навіть не запам’ятавши її імені. Він зрозумів, що програв. Його сила, його зв’язки, його пістолет із повною обоймою — все це було безсиле проти її рішучості.

Вона була готова вбити Кирила й зробила б це, якби він не підкорився. Вона не боялася смерті. А він боявся.

Боявся пережити власну дитину. Павло повільно розтиснув пальці. Важкий пістолет із глухим стуком упав на бетонну підлогу, застелену плівкою.

— Не чіпай його, — прошепотів Князь. У голосі більше не було погрози. Була тільки мольба зламаної людини.

Оксана кивнула. — Штовхни пістолет і йди сюди. Сідай у те крісло.

Вона вказала скальпелем на старе, але міцне дерев’яне крісло біля стіни, до якого скотчем були примотані ремені; поруч на підлозі лежали наручники. Князь штовхнув зброю ногою. Вона відлетіла в темний куток, брязнувши об бетон.

Він, хитаючись, як старий, підійшов до крісла, не відриваючи погляду від сина. Він молив усіх богів, у яких не вірив, щоб рука хірургині не здригнулася. Капкан зачинився…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇