Вони викинули її з тамбура в нічний ліс, забувши перевірити документи в її сумочці

Леонід Борисович. Миколо. Я просив по цьому номеру не дзвонити.

Леоніде Борисовичу. Баба Тарасенка у вузловому місті. Вона в Ковальчук була.

У них номер мій. По сірниковій коробці. У неї на руках мій номер.

Миколо. Леоніде Борисовичу. Її треба сьогодні.

До завтра. Розумієш? Миколо, я тобі сказав. Леоніде Борисовичу.

Сьогодні. Зрозуміло? Леоніде Борисовичу. Зрозуміло.

Савченко поклав слухавку. Підійшов до вікна. Закурив уперше за п’ять років.

А в сусідній кімнаті вузла зв’язку, у навушниках техніка-оператора майора Демченка, чотири хвилини цієї розмови були записані на касету МК-60 з маркуванням «Запис №14-94-1, телефон НПС, домашній». Демченко зняв навушники. Перемотав касету.

Підняв слухавку внутрішнього. Василю Андрійовичу, у нас перше влучання. Запис чистий.

Голоси впізнавані. Зміст однозначний. Везіть.

Демченко поклав слухавку. У кабінеті Мельника, на вулиці в центрі міста, поруч, через два поверхи, сиділа Оксана Миколаївна Ковальчук. Вона чекала цієї хвилини з одинадцятої ранку.

Мельник, не дивлячись на неї, набрав номер прокурора області. «Олексію Васильовичу, у нас є перший запис. Продовжуємо документувати розмови».

У слухавці відповіли коротко. Мельник поклав слухавку, подивився на Оксану. «Беремо за кілька днів, щойно зберемо достатньо доказів.

Удома. Зараз іди відпочинь. Тобі ще не одні показання підписувати».

«Це буде довга справа, Оксано». Вона кивнула, встала. Спираючись на алюмінієву тростину, пішла до дверей.

Біля дверей обернулася. «Василю Андрійовичу». «Так».

«Дякую». «Нема за що, Оксано. Я тебе просто послав».

Сама пішла. Сама дійшла. Сама повернулася.

«Іди, Оксано, поспи». Вона пішла. За кілька днів раннім ранком у двері власної квартири Савченка на одній із центральних вулиць постукають.

Відчинить дружина. Вона вночі приїхала з дачі. На порозі стоятиме група із семи людей.

Двоє у формі, п’ятеро в цивільному. В одного з цивільних у руці тека з постановою, підписаною три години тому прокурором області Олексієм Васильовичем Бойком. У цій же квартирі у верхній шухляді письмового столу лежатиме пляшка коньяку.

Та сама, ранкова. Рівно напівпорожня. Прослуховування працювало чотири дні.

За ці чотири дні в касетній коробці у техніка Демченка на вузлі зв’язку додалося 12 касет МК-60. Одинадцять із них були службовим сміттям. Савченко розмовляв із постачальниками рейкових скріплень, із невісткою щодо гаража, з водієм, де забрати машину після ремонту.

Одна, дванадцята. Була іншою. Дванадцята касета містила дві розмови.

Перша, 21 вересня, о 17 годині 8 хвилин, домашній телефон. Савченко дзвонив Леонідові Борисовичу. Леоніде Борисовичу, по бабі Тарасенка.

Ти вчора обіцяв. Досі не зроблено. У мене питання.

Чому? Миколо, тихіше. Я тихіше, Леоніде Борисовичу. Я тихіше.

Але це вже чотири дні. Миколо, слухай. Я тобі сказав.

Вузлове місто зараз щільно перекрите. Усюди патрулі, усюди транспортна поліція. Моїх людей туди не послати.

Якщо вона повернеться в обласний центр, інша розмова. Почекаємо. Вона в обласному центрі вже.

Із вчора. Я дізнався по дорозі. Вона в безіменній готелі, четвертий поверх, номер 214.

Звідки ти це знаєш? Онищенко сказав. У нього людина в реєстратурі. Миколо, ти мені це зараз кажеш? Через свій домашній телефон? Ти ідіот, Миколо.

Ти зовсім ідіот. Леоніде Борисовичу, часу немає. Друга розмова, 22 вересня, об 11.47. Службовий телефон.

Савченко розмовляв із начальником товарної станції у вузловому місті. Прізвище — Гончаренко, ім’я та по батькові — Артем Вікторович. Артеме, по останньому навантаженню.

Коли гроші? Миколо Петровичу, по закордонному банку сьогодні ввечері переказ на ваш рахунок 128 тисяч в іноземній валюті. Артеме, я просив готівкою. Миколо Петровичу, закордонні партнери готівкою не платять.

Тільки переказом. На кореспондентський у закордонному банку. Звідти на ваш, у комерційному банку.

Завтра вранці гроші будуть у вас на рахунку. Підтвердь увечері. Підтверджу.

Ці дві розмови були не просто доказами. Це було повне процесуальне завершення. Перша — замовлення на вбивство свідка.

Друга — отримання грошей від організованої системи розкрадань. Мельник, прослухавши обидві, сказав неголосно в кабінеті оперативної групи. Досить.

Уранці беремо. На 23 вересня була призначена операція «Вузол». У ній брали участь слідчо-оперативна група обласної прокуратури — 6 осіб, група економічної поліції області — 4 особи, група спецоперативного призначення нещодавно перейменованої служби безпеки — 8 осіб.

Співробітники транспортної поліції сусіднього обласного центру — окрема група на місці. В операції були три цілі; затримання проводили раннім ранком за місцевим часом. Ціль №1.

Савченко Микола Петрович. Удома. У квартирі на одній із центральних вулиць, будинок 18, квартира 47.

Ціль №2. Леонід Борисович. На дачі в сусідньому місті, старе дачне селище.

Ціль №3. Кравченко Роман Олегович. У сусідньому обласному центрі, у матері…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇