Вони вирішили залякати медсестру, але надто пізно дізналися, хто зовсім поруч

Новачки зажадали теплі місця в бараці й найлегшу роботу. Молодих ув’язнених змушували поступатися їм чергою, у слабших забирали продукти, з персоналом розмовляли зухвало. Місцеві наглядачі терпіли до певної межі, не бажаючи влаштовувати конфлікт через кожну витівку, але досвідчені арештанти вже дивилися на пару з презирством. Граніт не втручався. Він вважав, що виховання чужих нахаб не входить до його обов’язків. Поки Шило й Бик не зачіпали справді важливих речей, Савченко спостерігав збоку, певний, що рано чи пізно вони самі натраплять на межу.

Кілька разів вони зустрічали Артема в коридорі. Віталися недбало, без поваги, прийнятої при звертанні до злодія в законі. Граніт відповідав коротким кивком. Йому було байдуже, чи знають двоє вискочок його історію. Виправляти їхнє уявлення про літнього зека він не збирався. Решта помічали таку поведінку й чекали реакції, але Савченко лише проходив повз. Це мовчання Шило витлумачив як слабкість, а Бик — як підтвердження того, що старий нікому не потрібен. Жоден не здогадався спитати тих, хто сидів тут довше.

На початку 2024 року до звільнення Артема лишалося пів року. Ночами він міркував не про повернення до колишніх справ, а про те, як від них піти. Вік і роки за ґратами відбили бажання ризикувати. Він вирішив покинути рідне промислове місто, оселитися в спокійному місці й знайти законну роботу. В уяві з’являлося море, невеликий будинок або скромна квартира, прості обов’язки нічного сторожа. Граніт сподівався, що Марина допоможе розібратися з документами й побутом, але не хотів нав’язувати їй спільне життя. Вона мала право обирати сама.

Березень приніс слабке сонце й брудний сніг на плацу. До призначеної дати лишалося чотири місяці — близько ста двадцяти днів. У швейному цеху Артем механічно спрямовував під голку цупку тканину й подумки уявляв мить, коли ворота зачиняться за спиною востаннє. Його розпорядок не змінювався: підйом о шостій, перевірка, сніданок, робота до обіду, знову цех, вечеря й година в бараці перед відбоєм. Він уникав порушень і не давав адміністрації жодної підстави затримати звільнення бодай на день.

Шило й Бик тим часом поводилися дедалі зухваліше. Вони голосно обговорювали свої зв’язки, принижували новачків і збирали довкола себе кількох підлабузників. Старожили передбачали, що ця бравада закінчиться погано. Артем не прислухався до розмов: йому хотілося спокійно прожити останні місяці. Він уже подумки прощався з колонією, розподіляв решту речей і думав, які фотографії забере з собою. Майбутнє здавалося близьким, майже відчутним, і ніщо не віщувало, що один п’ятничний день перекреслить розрахунок.

П’ятнадцятого березня Савченко прокинувся з кашлем і ознобом. Температура була невисокою, але до обіду груди заболіли від постійних нападів. Після зміни в цеху він отримав дозвіл сходити до медичного блоку. У черзі чекали троє людей, тож невдовзі Артем увійшов до знайомого кабінету. Марина сиділа за столом, заповнюючи картки. Вона ледь помітно кивнула й офіційним тоном спитала про скарги. Граніт повідомив про кашель і слабкість. Дівчина виміряла температуру — трохи вище тридцяти семи — і прослухала легені.

За кілька днів до цього Артем подумки закінчив розподіляти речі. Частину одягу збирався залишити нужденним, книжки передати до бібліотеки, листи й фотографії забрати особисто. Він навіть попросив знайомого дізнатися розклад транспорту від колонії до найближчого міста. Ці маленькі приготування допомагали не перетворювати очікування на муку. На огляд він ішов із відчуттям, що застуда — остання неприємність перед волею. Тому поява двох новачків у кабінеті не викликала в нього підозри: ув’язнені часто приходили до медсестри одразу після черги.

Ознак серйозного запалення вона не виявила. Марина виписала протизапальний засіб і таблетки від кашлю, внесла призначення до картки й пояснила порядок прийому. Артем узяв рецепт. Їхня розмова не відрізнялася від десятків інших, але перед виходом він помітив утому на її обличчі й хотів попросити берегти себе. Вимовити це не встиг. У двері гучно вдарили, після чого без запрошення увійшли Шило й Бик. Савченко пропустив їх і вийшов у коридор, не підозрюючи, що двоє з’явилися в медблоці зовсім не по лікування…