Я повела чоловіка вечеряти до свекрухи після того, як він переказав їй усі гроші, але за її дверима на нас чекала несподівана картина

Він розвернувся й пішов до виходу. Чоботи глухо відкарбували кожен крок по сухому ламінату.

Марта затрималася біля столу рівно на кілька секунд. Вона діловито зняла з блюда недоїдену качку в глазурі, загорнула її в щільний будівельний мішок, який сама ж принесла для уявної аварії, і поклала згорток у порожнє відро чоловіка. Потім глянула на Любов Миронівну, що сиділа серед дорогих недоїдків і зруйнованих астральних надій.

— Це забираємо в рахунок моральної шкоди й бензину, — сказала Марта. — Усього доброго. Розвивайтеся духовно, тільки посуд після просвітлення не забудьте помити.

Вона вийшла, акуратно причинивши двері. На сходовому майданчику пахло пилом, чужими вечерями й трохи пахощами, які встигли витягнутися з квартири слідом за Яснозаром. Остап уже спускався нижче, не озираючись.

Надворі повітря здалося прохолоднішим і чистішим. Остап стояв біля машини й курив, хоча кинув кілька років тому. Сигарету він, мабуть, випросив у когось біля під’їзду. Марта не стала робити зауважень. В його обличчі було забагато втоми, щоб додавати до неї ще й нотації.

Вона відкрила багажник, склала туди відра, швабру, вантуз і чоботи, коли Остап мовчки їх зняв. Потім простягнула йому будівельний пакет, з якого густо пахло смаженою птицею, прянощами й чужим нездійсненим святом.

— Тримай.

Остап подивився на пакет, потім на дружину. Кутики його губ сіпнулися, і раптом він розсміявся — голосно, нерівно, з полегшенням, ніби сміх виштовхнув із нього весь цей безглуздий вечір разом із провиною, соромом і рештками довірливості.

— Поїхали додому, Март. Качку будемо їсти.

— Поїхали, рятівнику, — відповіла вона. — Тільки ноги провітри, а то салон від твого подвигу гумою протхне.

Наступного дня конверт повернувся до коробки від тонометра. Грошей там було трохи менше, ніж уранці, але головна сума вціліла. За місяць вони все-таки купили машину, хай і з невеликим кредитом. Зате в їхньому домі більше не вірили ні раптовим потопам, ні кармічним каналам, ні чужим вібраціям, якщо за них чомусь вимагали готівку.