Я запізнилася на зустріч випускників і зіткнулася з минулим, яке вважало себе переможцем

Два тижні Оксана збирала папери. Свідоцтво про народження Данила, документи про розлучення, довідки про доходи, копії заяв. Вона писала позов за зразком, перечитувала кожен рядок і боялася помилитися у формулюваннях. Леся тим часом діставала відомості про Руслана: компанія справді працювала успішно, у нього було кілька машин, велика квартира, дорогі замовлення й звичка жити так, ніби гроші не закінчуються.

— Він може утримувати сина, — сказала Леся, коли принесла чергову роздруківку. — Він просто не хотів.

Оксана вже не сперечалася. Що більше вона дізнавалася, то менше лишалося колишньої жалюгідної надії, що Руслан колись просто «не зміг». Він міг. Просто не вважав за потрібне.

Коли папка була готова, вона віднесла її до суду. Працівниця за склом прийняла документи, поставила відмітку на копії й сказала чекати повістку. Оксана вийшла на вулицю з відчуттям, ніби зробила крок по тонкій кризі. Назад дороги вже не було.

Руслан зателефонував за тиждень. Номер був незнайомий, але голос вона впізнала одразу.

— Оксано, нам треба поговорити.

— Про що?

— Не вдавай. Мені прийшла повістка. Ти подала на аліменти?

— Так.

— Ти серйозно? Сім років мовчала, а тепер вирішила витягти з мене гроші?

— Це не мої гроші. Це кошти на твого сина.

— Якого сина? Я його навіть не бачив.

— Бо сам не хотів.

Він шумно видихнув, а потім раптом змінив тон.

— Давай по-людськи. Без суду, без адвокатів. Назви суму — я допомагатиму.

— Мені потрібні виплати, призначені судом, і заборгованість за три роки.

— Ти розумієш, які це суми?

— Розумію. Сім років я розуміла, скільки коштує ростити дитину.

— У мене бізнес, кредити, витрати.

— У Данила теж є витрати. Їжа, одяг, школа, секція.

Руслан вилаявся пошепки.

— Хто тебе надоумив?

— Не важливо.

— Ти мене шантажуєш?

— Я захищаю дитину.

Вона поклала слухавку першою. Серце калатало, долоні спітніли, але разом зі страхом прийшло дивне полегшення. Уперше за багато років вона не виправдовувалася перед Русланом. Не просила. Не поступалася…