За п’ять років чоловік вирішив повернутися до дружини, певний, що вона зрадіє. Та повернення виявилося зовсім не таким, як він уявляв

— Час мені, — сказав він, відчуваючи, як палають щоки. — Засидівся у вас.

— Може, чаю? — запропонував Сергій, виймаючи з пакета свіжі круасани.

— Ні. Дякую, я піду.

Оксана не рушила за ним до передпокою.

— До побачення, Андрію. Бережи себе.

Він узувся, схопив куртку й вийшов на майданчик. Чекати ліфта не став: збіг сходами, намагаючись якнайшвидше опинитися подалі від цієї квартири. Ще недавно вона уявлялася йому обіцянкою домашнього тепла. Тепер це був чужий дім, у якому для нього нічого не залишилося.

Надворі йшов холодний дощ. Андрій зупинився біля під’їзду й подивився вгору. На сьомому поверсі світилося вікно. Там люди були щасливі без нього.

Він засунув руки в кишені й побрів до зупинки. Попереду був самотній вечір у порожній орендованій однокімнатці з пельменями з пачки на вечерю.