Жінка збиралася на дачу сама, але випадкова зустріч із безхатченком несподівано змінила її плани

Минув майже місяць. Артем часто приходив із сім’єю. Хлопчаки відразу прийняли Андрія й називали дідусем. Спершу він сміявся з незвичного звання: чоловік у розквіті сил — і раптом дідусь. Але онуки висіли в нього на плечах, просили гратися й слухали кожне слово, а він швидко зрозумів, що пишається цим звертанням.

Одного разу Артем затримався після вечері.

— Андрію Даниловичу, я вже два місяці не можу знайти роботу. Добре тямлюся на комп’ютерах, пишу програми, можу ремонтувати техніку. Ви не допоможете?

— Такий фахівець нам потрібен. Приходь завтра після обіду. Вранці планірки, потім зможу спокійно з тобою поговорити.

— Дякую. Дружина скоро почне вважати мене предметом меблів. І з дитячим садком поки сутужно. Якщо буде нормальна зарплата, влаштуємо хлопців у приватний.

Артем пройшов співбесіду й невдовзі почав працювати в «Горизонті». Андрій не робив поблажок через родинні зв’язки, але хлопець виявився старанним. За місяць Лариса все одно питала:

— Тобі за мого сина не соромно? Дає раду?

— Дає раду. Можеш не влаштовувати материнську перевірку щовечора.

Невдовзі вона й сама почала поводитися незвично. Кілька разів підходила до Андрія, притискалася до плеча й замовкала.

— Ти вже відмовився від тієї трикімнатної квартири? — нарешті спитала.

— Поки ні. Але з рієлтором домовився щодо цієї. Господиня готова обговорювати ціну.

— А може, все-таки купимо трикімнатну? Утрьох тут буде тісно.

Андрій усміхнувся:

— Кого з онуків хочеш забрати до нас?

Лариса сховала обличчя в нього на грудях.

— Не онука. У нас буде власна дитина.

Він завмер.

— Мені страшенно ніяково, — вела далі вона. — Я вже бабуся, а зібралася народжувати. Скажи хоч щось.

Андрій не міг. Щастя виявилося таким великим, що на кілька секунд позбавило його мови. Лариса витлумачила мовчання інакше.

— Тобі теж соромно? Тоді завтра піду й перерву вагітність.

Він ніби отямився.

— Навіть не вимовляй цього. Я вперше стану батьком. Ти подарувала мені те, чого я вже не сподівався отримати. Дякую, рідна. Сьогодні ж телефоную щодо трикімнатної квартири.

Лариса підвела очі й побачила в них таку радість, що всі її страхи зникли. Їхня маленька орендована квартира раптом стала тісною не через стіни, а через майбутнє, яке вже входило в життя… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» нижче👇👇👇