Знайомі не розуміли, чому вона доглядає за багатим чоловіком, аж поки звичайна процедура не відкрила дивну таємницю

Після тієї ночі Оксана майже не спала. Страх перестав бути передчуттям і став фактом: від’єднані кабелі, погляд Богдана, байдужість доктора Литвина складалися в одну картину. Довіряти було не можна нікому. Наступного дня вона намагалася поводитися спокійно, відповідала колегам звичним тоном, робила записи в журналі, та всередині весь час чекала нового удару.

Побачивши, як Богдан заходить в адміністративне крило, вона зробила вигляд, що йде до їдальні, а сама звернула слідом. За дверима службового кабінету пролунали голоси. «Медсестра надто втручається, — говорив Богдан. — Якщо вона дізнається, що сталося тієї ночі, все завалиться». Другий голос належав доктору Литвину: «Я вирішу питання. Данило не прокинеться. А якщо вона продовжить, втратить роботу. Або зіткнеться з наслідками гіршими».

Оксана відступила від дверей, відчуваючи, як слабшають ноги. Лікар був частиною змови. Богдан і Лариса не просто чекали смерті Данила — вони керували тим, що відбувалося, а Литвин допомагав утримувати пацієнта в безпорадному стані. Отже, аварія була лише початком, а клініка стала продовженням того самого злочину. Та вони не врахували, що Данило чинить опір, а вона вже не зможе залишити його самого.

Повернувшись до палати, Оксана перевірила шафу з препаратами. Серед підписаних ампул і флаконів вона помітила маленьку пляшечку з прозорою рідиною без етикетки. У клініці, де кожна доза має бути облікована, така річ не могла з’явитися випадково. Оксана сховала флакон і вночі передала речовину на незалежний аналіз, не називаючи зайвих імен.

В очікуванні результатів Оксана майже не відходила від Данила. Говорила з ним тихо, просила триматися, переконувала, що він не сам. Іноді їй здавалося, що навіть апарати в палаті почали звучати тривожніше, ніби відлічували час до наступної спроби. За добу прийшла відповідь. У конверті значилося: суміш седативних засобів і препаратів, що пригнічують нервово-м’язові реакції, могла підтримувати глибоку нерухомість значно довше, ніж того вимагало лікування. Оксана тримала аркуші тремтячими руками. Тепер у неї був доказ. І разом із ним — розуміння, що під загрозою опинилося й її власне життя…