Знайомі не розуміли, чому вона доглядає за багатим чоловіком, аж поки звичайна процедура не відкрила дивну таємницю

Оксана насилу стримала сльози. Данило був тут — замкнений у власному тілі, та живий, чуючий, той, що бореться. Радість спалахнула й одразу поступилася місцем страху. Якщо він починає повертатися, отже, небезпека лише зростає. Лариса й Богдан зроблять усе, аби його пробудження не сталося.

Відтоді Оксана стала ще уважнішою, хоч і намагалася не привертати зайвої уваги. Вона говорила з Данилом щодня: читала новини, описувала погоду, розповідала про тихі дрібниці клініки. На її голос інколи частішав пульс, тремтіли повіки, напружувалися пальці. Вона ховала телефон біля краю ліжка й знімала короткі відео, де було видно ці реакції. Кожен запис переглядала по кілька разів, боячись прийняти бажане за дійсне, але рухи повторювалися. Їй потрібні були не почуття, а факти.

Тим часом Лариса й Богдан почали з’являтися частіше, та не заради догляду за Данилом. Вони тиснули на лікарів і адміністрацію, вимагали висновків про незворотність стану, говорили про активи, управління, термінові рішення. Їхня поспішність виглядала як бажання прибрати Данила з життя ще до того, як його тіло перестане дихати.

Якось пізно ввечері Оксана взяла його за руку й відчула вже не слабкий відгук, а міцне, усвідомлене стискання. «Ти тут?» — видихнула вона. Очі Данила лишалися заплющеними, та долоня знову стиснула її пальці. Він намагався спілкуватися. Оксана зрозуміла, що більше не можна чекати.

Уранці вона показала один із записів головному лікарю, доктору Мирону Литвину. Він переглянув відео без найменшого хвилювання й повернув телефон. «Рефлекторна активність. Не створюйте хибних надій». Оксана вийшла з кабінету з відчуттям, ніби її вдарили. Він навіть не захотів перевірити, не призначив тестів, не попросив показати інші записи. Відмахнувся так швидко, ніби відповідь була готова ще до того, як Оксана зайшла до кабінету.

У коридорі вона зіткнулася з Богданом. Їхні погляди зустрілися на мить, і в його холодному обличчі Оксана прочитала попередження: він зрозумів, що вона помічає надто багато. А вночі, зайшовши до палати Данила, вона побачила миготливий сигнал на апараті контролю кисневого забезпечення мозку. Кабелі були від’єднані. Оксана кинулася до ліжка, під’єднала дроти, перевірила пульс і дихання. Коли показники вирівнялися, вона остаточно збагнула: це не помилка. Хтось намагався змусити Данила замовкнути раніше, ніж він розплющить очі…