Артем мріяв блиснути перед колишньою на зустрічі випускників

Увечері він телефонував Марині, але її телефон був вимкнений. Тоді він зателефонував на домашній телефон, і мама Марини сказала, що та ще спить, бо гуляла вчора до ранку. Тоді Артем вирішив поговорити з нею завтра. Адже, найімовірніше, розмова сьогодні явно не вийде, навіть після того, як вона прокинеться.

Але розмова не вийшла й наступного дня. Марина ігнорувала його, і тоді він вирішив піти до неї сам, дізнатися, що відбувається.

— Ой, та чого ти такий нервовий, Артеме? Просто вже дістав своїми дзвінками, — зло сказала Марина, коли нарешті до нього вийшла. — Якщо не відповідаю, значить, не хочу. Що тут незрозумілого?

— Ну можеш ти хоча б мені пояснити? Я не розумію, що відбувається.

— Адже до цього в нас усе було нормально, а тут я дізнаюся, що ти, не сказавши мені ні слова, їдеш кудись з іншим хлопцем. Хіба так роблять?

— А я що, тобі дружина чи твоя власність? Я перед батьками не звітую, а перед тобою й поготів. Тож дай мені спокій.

Повернувшись, вона зайшла до будинку. Артем так і стояв, обмірковуючи її слова. Потім, повернувшись, він усе-таки пішов додому. Знову виникло бажання напитися, але він швидко викинув усе з голови й вирішив, що займатиметься, адже попереду чекає вступ, і йому зараз краще думати про це. Але Марина, як завжди, побіситься, потім вони знову будуть разом. Так було завжди, так і буде.

Після того як Марина висловила Артемові все, їй стало трохи легше. Артем їй, звісно, подобався, але з ним було дуже нудно. Він був просто зациклений на цьому навчанні, а їй хотілося веселитися, їздити по клубах і взагалі брати від цього життя все, що потрібно. Як казала її мама, життя коротке, особливо молодість, і треба жити зараз, а не відкладати все на потім.

Роман підходив їй як ніхто інший. Вона бачила, що подобається йому, та й він був непоганим хлопцем, до того ж при грошах. Того вечора в клубі вони чудово провели час, гуляли до ранку, а він смітив грошима, купував для неї найдорожчі коктейлі, тож після них решту вечора вона дуже погано пам’ятала. Потім вони каталися машиною. Потім він привіз її додому, і вони поцілувалися. Тоді вона вирішила, що зустрічатиметься з Ромою.

Артем їй більше був не потрібен. Із ним було добре, коли вони навчалися у школі. Він допомагав їй із домашніми завданнями, контрольними, а тепер школа позаду. І тепер можна зустрічатися з ким хочеться, а не з тим, із ким треба. Щоправда, було одне але. Рома не пропонував їй зустрічатися. Йому було добре проводити з нею час, але не більше.

І вона вирішила, що щойно він приїде до неї, щоб поїхати до клубу, вона поставить йому це запитання й нарешті з’ясує, зустрічаються вони чи ні. Рома заїхав по неї о 9:00 вечора. Марина вже була готова. Сьогодні вона мала приголомшливий вигляд і чекала, що це помітить і Рома, але той не звернув на неї жодної уваги, а відразу натиснув на газ і вже дорогою повідомив, що вони заїдуть по його друга та його сестру. Вона вирішила поки що почекати з розмовами.

Нарешті його друг із сестрою вийшли, і Марина була неприємно здивована, коли побачила сестру цього самого друга. Чомусь вона уявляла собі якусь сіру мишку, яку брат вирішив узяти із собою до клубу. Ну а як інакше? Адже якщо сестра красуня, вона й без брата чудово проводитиме вільний час. Але все виявилося зовсім не так. Сестра була дуже гарна, та й одягнена модно. А коли Марина побачила її сумочку, то навіть тихенько застогнала. Про таку вона й сама дуже давно мріяла.

— Марино, познайомся, це мій друг Михайло. Це його сестра Даша.

— Дуже приємно, — сказала Марина й одразу відвернулася, щоб не дивитися на цю розфуфирену дівку.

До клубу вони їхали мовчки. Марина теж мовчала, відвернувшись до вікна. У душі розпалювалися ревнощі, і вона серйозно вирішила поговорити з Романом, щоб зрозуміти, зустрічаються вони чи ні. До того ж їй було неприємно від того, що вона бачила, як Рома постійно поглядає в дзеркало заднього виду, і він явно дивився не на друга…