Вони в’їхали в ліс так, ніби в лісу не було ні пам’яті, ні господаря. Дорогий позашляховик, укритий міським блиском і свіжим пилом, упевнено летів розбитою дорогою, розтинаючи сіре повітря ревом мотора. У салоні пахло...
У Мирона Левицького було достатньо грошей, щоб закривати угоди одним коротким дзвінком, відчиняти двері, перед якими інші роками стояли в черзі. Його ім’я знали в ділових колах, його компанії працювали на кількох великих ринках,...
— Оксано, ти цей сухар до вечора збираєшся мусолити? Голос Людмили Остапівни вдарив по кухні різко, ніби хтось грюкнув дверцятами старої шафи. Оксана не здригнулася. Вона відставила чашку з кавою, дожувала скибку підсушеного хліба...
— Остапе, я правильно почула: ти взяв відпустку на місяць, щоб твоя мама пожила в нас, а я, раз уже тепер удома, готувала, прала й створювала всім затишок? Дарина завмерла в передпокої, не встигнувши...
— Злодій, — сказав Дмитро так голосно, що на сходовому майданчику грюкнули двері поверхом вище. — Ти вкрав гроші у волонтерів, Сашо. У своїх же вкрав. Олександр Коваленко стояв біля кухонного столу в старій...
— Я віддав їй наш конверт, Марто. Увесь. До останньої купюри. Остап стояв на порозі кухні так, ніби приніс додому не новину, а уламок обваленого неба. На одній нозі в нього ще був кросівок,...
— Ти розумієш, що я можу віднести заяву хоч сьогодні? — Артем говорив так спокійно, ніби обговорював не людську долю, а прострочений рахунок. — Розкрадання грошей фонду, підробка накладних, зловживання довірою. У тебе, Олено,...
— Щоб я тебе тут більше не бачив! — Роман волав у тісному передпокої так, ніби перед ним стояла не дружина. — Геть звідси. І щоб духу твого в маминій квартирі не було! Оксана...
