Самотність мала не лише смак і запах — вона мала голос. У квартирі Назара Семеновича Коваленка цим голосом ставав сухий, рівномірний хід старого підлогового годинника. Маятник рухався за склом, мов невблаганний вартовий, відмірюючи не...
Того ранку двір прокинувся не одразу. Спершу в сірому передсвітанковому повітрі висіла тиша — така густа, ніби ніч іще не хотіла відступати й чіплялася за вікна, мокрі гілки та холодні стіни будинків. Волога мла...
В аптеці стояло задушливе, втомлене повітря — те саме, що з’являється надвечір, коли за день через приміщення проходять десятки людей, і кожен приносить із собою холод вулиці, запах мокрої тканини, тривогу й нетерплячку. Леся...
Спека трималася вже котрий день — важка, суха, зла. Зі сходу тягнуло таким гарячим вітром, що земля під ногами здавалася не просто висохлою, а обпаленою. Суховей шарудів у кронах, мотав гілля, зривав з листя...
— До місця, куди зібралася, ти не доїдеш. Ірина здригнулася так, ніби хтось торкнувся її плеча крижаними пальцями. Вона саме намагалася однією рукою запхати сумку на верхню полицю, другою притримувала Назарчика — гарячого, сонного...
Назар Коваленко вийшов з операційної ближче до пів на сьому вечора. Маска лишила на обличчі тонку вологу смугу, пальці втомилися від багатогодинної напруги, а в плечах стояла та глуха важкість, яку знають лише хірурги...
Мар’яна Левченко лежала посеред величезного ліжка, ніби на острові, відрізаному від усього живого. У кімнаті було тихо, надто тихо для дому, де зазвичай гули прилади, грюкали двері, дзенькала посудина на кухні. Тепер чулися лише...
«Оксані та її рідні скажи одне: після мене лишилися тільки борги. Ані слова про спадок. Мовчи, синочку. І рівно шість годин нічого не роби». Ці рядки, виведені маминим знайомим почерком, ударили сильніше за будь-який...
