Багатій заради парі вирішив одружитися з пишною дівчиною, але в день весілля вона влаштувала таке, що гості заніміли від шоку

Слухай, у мене є один знайомий. Дуже успішна людина, хороший чоловік. Він попросив познайомити його з тобою.

Віра навіть не одразу зрозуміла, що почула.

— Зі мною? — перепитала вона. — Ти певен, що не помилився?

— Абсолютно певен, — бадьоро відповів Роман. — Його звати Максим. У нього бізнес, він серйозний, спортивний, зібраний. Але йому, здається, захотілося поспілкуватися не з черговою дівчиною зі свого кола, а з кимось справжнім. Я подумав про тебе.

Віра мовчала, дивлячись на розгорнуту книжку, але вже не бачачи рядків. Із дитинства її ставлення до себе було складним. Вона звикла чути зауваження, звикла соромитися свого тіла, звикла обирати одяг не той, який подобається, а той, що менше привертає увагу. Дієти, обіцянки собі почати нове життя з понеділка, втома, зриви, сором — усе це тяглося за нею роками.

Думка про те, що така людина, як описував Роман, могла зацікавитися саме нею, здавалася майже безглуздою.

— Чому він узагалі захотів зі мною зустрітися? — тихо спитала вона.

— Бо ти йому сподобалася, — упевнено сказав Роман. — Не ускладнюй. Просто сходіть на вечерю. Нічого страшного в цьому немає.

Віра довго вагалася. Їй здавалося, що за цим має ховатися якесь непорозуміння. І все ж у глибині душі ворухнулася боязка цікавість. Можливо, один вечір нічого не змінить. Можливо, їй просто варто вийти зі звичного кола й дозволити собі трохи несподіванки.

Вона погодилася.

Перед зустріччю Віра довго стояла біля шафи. Речей було небагато, і майже кожна здавалася їй невідповідною. Дорогий ресторан, успішний чоловік, чужа впевненість, до якої вона не звикла, — усе це заздалегідь змушувало її почуватися незатишно. Зрештою вона вибрала просту чорну сукню. Вона не робила її сміливішою, але в ній вона принаймні могла триматися спокійніше…