Батьки нареченого вирішили прикинутися бідняками й у такому вигляді прийшли на знайомство з родиною нареченої. Та подальші події стали для них цілковитою несподіванкою……

У шлюбі народилися двоє синів. Старший, Роман, ніби успадкував від матері її пиху й любов до зовнішнього блиску. Він легко ділив людей на гідних і негідних, одружився з дівчиною, яку Валентина вважала бездоганною партією, і в усьому намагався не дратувати батьків, розраховуючи з часом посісти зручне місце в батьковій справі. А от Павло з дитинства був іншим. Він дружив із хлопцями зі звичайних родин, не соромився простоти, цінував доброту й чесність вище за дорогі речі. Із цим Валентина ніколи не могла змиритися.

За годину після розмови з сином вона вже заходила до кабінету чоловіка. Ігор Семенович підвів очі від паперів і відразу зрозумів: дружина прийшла не з дрібницею.

— Ігорю, усе валиться, — видихнула вона й, щоб підсилити враження, приклала хустинку до очей. — Павло одружується.

— Це, здається, не привід для жалоби, — обережно сказав він. — На кому?

— На якійсь Марті. Дівчисько з простої сім’ї. Провінційна, сільська… Ти розумієш, що буде далі? Вона дізналася, хто ми, і вирішила зачепитися. Треба зупинити це, поки не пізно.

Ігор Семенович не любив істерик, але добре знав характер дружини. Він повільно відкинувся на спинку крісла.

— Тиснути на Павла не можна. Він упреться ще дужче.

— То що робити?

— Нехай дівчина сама побачить, що ми не такі вигідні родичі, як їй могло здатися. І нехай її сім’я теж побачить.

Валентина перестала схлипувати й уважно вдивилася в чоловіка. За кілька хвилин вони вже обговорювали дивний план, який здавався їй майже витонченим. Треба було зіграти бідність, показати, ніби в родини немає ні статків, ні зв’язків, ні можливості влаштувати багате весілля. Якщо Марта справді прийшла по гроші, вона відступить…