Біля могили заможного чоловіка вона підняла чужий гаманець, не знаючи, що ця знахідка змінить усе

Але двері розчинилися, і він увійшов.

Валерія зблідла так різко, що навіть губи втратили колір. Вона підвелася з-за столу, схопилася за край стільниці.

— Цього не може бути, — видихнула вона. — Ти загинув. Ми бачили машину. Були документи.

— Доброго ранку, матінко, — сказав Тарас без усмішки. — Сподіваюся, ви з Максимом не встигли витратити все, що так старанно ховали по офшорних рахунках?

При слові «гроші» Валерія взяла себе в руки. На обличчя повернулася крижана маска. Вона повільно опустилася в крісло, ніби перед нею стояв не воскреслий пасинок, а неприємний діловий партнер.

— Як зворушливо, що ти й досі дбаєш про спадщину батька, — промовила вона. — Іноді я шкодую, що моїм рідним сином виявився Максим, а не ти. У тебе хоча б є витримка.

Тарас кинув на стіл папку.

— Гра закінчилася. Тут достатньо, щоб довести твою причетність до смерті батька. Справжній медичний висновок. Підроблений висновок. Сліди виплат. Показання людей, яких ще належить допитати. Ти ввела йому зайву дозу препарату, а потім заплатила, щоб смерть назвали природною. Так? Тільки Максим, як завжди, виявився надто слабким і дурним, щоб позбутися оригіналу. Він зберігав документи в себе.

Обличчя Валерії здригнулося лише на мить. Але коли Тарас додав про Кристину й спробу отруєння Максима, вона вже не змогла приховати тривоги.

— Яке ще отруєння?

У цю мить до кабінету увійшов Максим. Він завмер на порозі, побачивши Тараса. Очі його розширилися від жаху.

— Мамо… — прошепотів він. — Це справді він?

— Так, — сухо сказала Валерія. — Твій брат вирішив повернутися з того світу й влаштувати нам неприємності через якісь папери, справжність яких ще треба довести. А тепер поясни мені, про яке отруєння він говорить.

Максим розгубився. Він відкрив рота, закрив, знову подивився на Тараса. Усе, що відбувалося, явно перевищувало його здатність швидко міркувати.

Тарас глянув на годинник. Майже відразу у дворі почулися сирени.

— А ось і люди, яким буде цікаво вислухати вас обох, — сказав він. — Про батька. Про два замахи на мене. Про фінансові махінації. І про те, чому у вашому домі зберігалися документи, які давно мали потрапити до рук слідства.

Максим із криком кинувся на нього. Тарас устиг відступити й перехопити удар. У ту ж мить Валерія висунула нижню шухляду столу й дістала пістолет.

— Треба було зробити це ще тоді, на закордонному курорті, — прошипіла вона, цілячись у Тараса. — Один рух на висоті, один нещасний випадок — і ти лежав би в землі по-справжньому.

Вона натиснула на курок.

Тарас устиг пригнутися. Максим, який опинився поруч, не встиг. Куля влучила йому в плече. Він скрикнув і осів на підлогу, схопившись за рану.

— Мамо… — прошепотів він, не вірячи в те, що сталося.

— Максиме! — Валерія кинулася до нього. — Синочку! Ні!…