Чоловік хотів позбутися дружини за допомогою небезпечного сусіда, але його план обернувся проти нього

— Будинок міцний. Старий, звісно, але добротний. А в другій половині хто живе?

Вадим усміхнувся.

— Та так, одна хвора жінка. Недовго протягне.

Ліна заплющила очі. Спершу їй здалося, що вона недочула. Але потім зашелестіли гроші, чоловіки обмінялися короткими фразами, вдарили по руках. Вхідні двері грюкнули.

«Пішли», — подумала вона.

Насилу спираючись на ліжко, Ліна спробувала підвестися. Ноги одразу підкосилися. Вона зачепила стілець, той із гуркотом упав, і до кімнати майже відразу вбіг незнайомий чоловік.

— Ви живі? — він швидко підхопив її під руку й допоміг сісти на ліжко. — Де болить?

— Ви хто? — Ліна від несподіванки навіть перестала кашляти.

Чоловік розгублено озирнув кімнату.

— Новий господар… точніше, господар половини будинку. А ви?

Він явно очікував побачити літню, майже безпорадну стару, як описував Вадим. Натомість перед ним сиділа молода жінка — худа, змарніла, болісно бліда, але зовсім не стара.

— Я тут живу, — гірко всміхнулася Ліна. — Це мій дім. Був.

Вона закашлялася так сильно, що не змогла закінчити фразу.

— Зачекайте.

Незнайомець вийшов і за хвилину повернувся зі склянкою води.

— Пийте повільно. Маленькими ковтками.

Ліна чомусь послухалася. Вода пом’якшила горло, напад поступово вщух.

— Дякую, — прошепотіла вона. — Тільки це ненадовго.

— Як вас звати, сусідко?