Чоловік хотів закрити мокру тріщину в погребі, але за бетоном виявив джерело води, якого там не мало бути.

Сергій тим часом підготував старий нижній відвід. Не знімаючи основної заглушки, він викрутив пробку з контрольного різьбового штуцера й приєднав перехідник із маленьким краном та армованим шлангом, виведеним у дві переносні ємності далеко від фундаменту. Інженер дозволив відкрити кран лише на чверть оберту й стежити за стіною.

Спочатку вийшло кілька літрів іржавої води, потім потік ослаб і зупинився. Отже, лінія або була розірвана за стіною, або її забило осадом, або вона взагалі не сполучалася з джерелом. Швидко спорожнити невідому порожнину через цей відвід не вдалося. Заглушку залишили на місці, маленький кран закрили. Інженер записав об’єм і час: різкий вихід змінився тонкою ниткою менш ніж за хвилину. Якби за стіною стояли тонни води, справний нижній злив поводився б інакше. Отже, безпечного шляху для швидкого розвантаження не існувало.

Колір води теж нічого не вирішував. Іржа могла з’явитися і в старому резервуарі, і в металевій трубі, через яку пройшла ґрунтова вода. Інженер узяв дві проби лише для подальшого технічного порівняння, попередивши, що звичайний склад води не дасть змоги надійно встановити джерело.

Поки помічник привозив прозорий екран і додатковий насос, Андрій сів на верхній сходинці. Марина опустилася поруч. За стіною й далі дзюрчало, але тепер вони не сперечалися, чия версія правильніша. Їхнім спільним завданням стало не довести провину Павла, а безпечно з’ясувати, що загрожує будинку. Марина зателефонувала Вірі й сказала лише, що дорослі знайшли стару порожнину й працюють із фахівцем. Дівчинка попросила не викидати дідову фотографію. Андрій почув її голос і остаточно зрозумів: навіть якщо вода потрапила за стіну випадково, повертатися до звички вирішувати все молотком він не стане.

— Якщо це випадковість, я все одно не пробачу йому дренажу, — сказала Марина. — Він знав достатньо, щоб попередити.

— А якщо не випадковість, самих наших слів буде замало, — відповів Андрій. — Тому нічого не ламаємо й знімаємо кожен крок.

Павло почув і запропонував після світанку, коли прийде технік, зняти пломбу при свідках і знову відкрити панель для офіційного огляду. Він запевняв, що готовий показати кран і схему нової лінії. Однак до старої муфти доступу все одно не було: канал закінчувався за цегляною закладкою. Його готовність могла означати і бажання виправити помилку, і впевненість, що головна частина підключення прихована.

Інженер вивчив копії фотографій. За плямами на перемичці він установив висоту колишньої горловини Р-2, але не міг визначити, чи зберігся весь корпус. Вигнутий лист перед камерою, порожня оболонка чи цілий резервуар виглядали б крізь забиту решітку майже однаково. Центральне питання лишалося відкритим.

На третю годину ночі приплив у мірну ємність почав потроху знижуватися. За однакові півгодинні проміжки об’єм упав із двадцяти двох до вісімнадцяти літрів. Після перекриття вентиля минуло майже дві години — досить, щоб невелика ґрунтова кишеня почала слабшати, але недостатньо, щоб спорожнів великий резервуар із вузьким протіканням. Інженер відмовився робити висновок і дочекався повернення помічника: безпека залежала не від версії, а від реального тиску. Павло намагався подати зниження як доказ випадкового підключення, Сергій — як звичайне виснаження водяної кишені…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇