Чоловік хвалився матері, що зізнався мені в зраді, навіть не підозрюючи, що я вже все передбачила

Оформив дарчу на цю саму двокімнатну квартиру, у якій Ольга з Максимом тоді тільки починали жити.

— Ти в нас єдиний чоловік у родині, Оленько! — прокректав тоді Віктор Павлович, ховаючи очі. — А ці двоє, тьху, порожньоголові споживачі! Тільки жерти й нити вміють.

— Дарчу тримай при собі. Мовчи. Не хочу слухати Людчине скиглення до кінця днів.

— Прошу тільки про одне. Максимка, цього телепня, на мороз не виганяй. Дай йому шанс.

— Раптом порозумнішає й візьметься за розум. Але якщо вже зовсім знахабніє, жени в шию. Твоє право.

— Ти цю квартиру заслужила. Ти мене від тюрми врятувала.

Шанс Максиму було дано.

Але цим шансом він благополучно не скористався. Час було переходити до активних дій. Часу до вечора вистачало, але обсяг роботи чекав чималий.

Вона накинула куртку й спустилася до господарчого магазину на першому поверсі. За прилавком стояв Вусатий Петрович, вічний постачальник побутових рішень для всього району.

— Здрастуй, Олечко, — прогудів він.

— Чого шукаємо? Лампочки, розетки?

— Мені потрібні мішки, Петровичу, — холоднокровно відповіла Ольга. — Великі, найміцніші, які тільки є в природі. Поліпропіленові зелені баули.

— Бажано такі, щоб у них можна було цеглу носити.

Петрович присвиснув.

— Ремонт затіяла, поки благовірний на роботі?

— Гірше — генеральне чищення аури, — усміхнулася вона. — Давай штук десять і моток широкого скотчу.

Піднявшись назад до квартири з пакунком величезних зелених мішків, Ольга не стала гаяти ані хвилини.

Вона розчинила шафу в спальні. Діяла чітко, як робот-пилосос на максимальних обертах. Жодних сентиментальних зависань над старими футболками.

Полетіли в пащу першого баула безглузді сорочки Максима в тропічному стилі, які він надягав раз на рік на корпоратив водоканалу. Слідом вирушила його колекція строкатих шкарпеток. Потім Ольга перейшла до полиць із його рибальським причандаллям.

Максим уявляв себе рибалкою, хоча рибу бачив тільки в супермаркеті в замороженому вигляді. Спінінги, коробки з воблерами, болотяні чоботи, що тхнули старою гумою. Усе це з глухим стуком летіло на дно зеленого мішка…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇