Чоловік купив списану вантажівку на останні гроші. Сюрприз у бензобаку, який назавжди змінив його життя

Колишній зек виявився хитрішим і професійнішим, ніж гадалося. Гліб зробив дзвінок своїй людині в стільниковій компанії — Кроту, який за солідну плату надавав дані без санкції суду. Гліб продиктував номер Віктора, сподіваючись на помилку втікача.

І розрахунок виправдався. Під’їжджаючи до станції, Віктор на хвилину ввімкнув свій мобільний, щоб знайти в списку контактів забутий номер Інженера. За десять хвилин надійшла відповідь: телефон зареєструвався в мережі в районі вишки стільникового зв’язку біля станції Вузлова.

Після чого сигнал знову зник: апарат було вимкнено. Гліб хижо всміхнувся. Залізничний вузол, старі склади, гаражі — ідеальне місце, щоб залягти на дно.

Він скомандував своїм групам згортати пошуки в лісі й висуватися до селища. Гліб вирішив не залучати місцеву поліцію, яка могла бути ненадійною або надто допитливою. Він викликав групу зачистки, п’ятьох найманців, які спеціалізувалися на міських операціях.

Він наказав їм блокувати станцію й почати тихий обхід усіх злачних місць. У гаражі Інженера атмосфера розжарювалася. Віктор розумів, що просто володіти інформацією мало, її треба вміти передати.

Він спитав Інженера, чи можна оцифрувати документи й надіслати їх так, щоб їх побачили потрібні люди. Ті, хто ворогує з кланом Воронова, наприклад, у столиці або в незалежних ЗМІ за кордоном. Інженер замислився.

Технічно це було можливо. У нього був сканер і захищений канал зв’язку через супутниковий інтернет, який він використовував для своїх темних справ. Але він боявся.

Він розумів, що щойно файли підуть у мережу, вороття не буде. Їх вирахують: спецслужби вміють знаходити джерела витоків. Однак жадібність і азарт боролися в ньому зі страхом.

Віктор пообіцяв йому частку від можливої винагороди. Або, що реалістичніше, частину грошей зі схованки, про яку він поки що змовчав. Інженер погодився, але поставив умову: вони роблять це не звідси.

Його гараж — це його фортеця, але вона стаціонарна, і якщо їх засічуть, тікати нікуди. У нього був запасний аеродром: старий фургончик з обладнанням, захований у лісосмузі за станцією. Віктор та Інженер почали збиратися.

Інженер гарячково згрібав жорсткі диски, ноутбуки й флешки в сумку, знищуючи сліди своєї діяльності в гаражі. Він запустив програму стирання даних на стаціонарних комп’ютерах. Віктор тим часом спостерігав за вулицею через систему відеоспостереження.

Камери, приховано встановлені по всьому кооперативу, показували сірі ряди гаражів і порожні проїзди. Раптом на одному з екранів з’явився рух. На в’їзді до кооперативу зупинився чорний мікроавтобус без номерів.

Із нього вийшли люди в цивільному, але з армійською виправкою й об’ємними сумками. У них вгадувалися обриси короткоствольних автоматів. Гліб не став гаяти часу на пошуки навмання.

Він знав, що втікач шукатиме допомоги. А у Вузловій було лише три місця, де можна було отримати технічну підтримку або фальшиві документи. Гараж Інженера був першим у списку.

Віктор вилаявся: вони запізнилися з виходом буквально на кілька хвилин. Інженер, побачивши гостей на моніторах, зблід і впустив сумку. Він затрусився, бурмочучи, що це кінець, що їх зараз спалять живцем.

Віктор, зберігаючи крижаний спокій, струснув напарника за плечі, приводячи до тями. Він спитав, чи є чорний хід. Інженер кивнув на люк у підлозі, прикритий килимком.

Це був лаз у підвал, який з’єднувався із сусіднім гаражем, а звідти був вихід у дренажну канаву. Класична схема відходу для тих, хто не дружить із законом. Віктор наказав Інженерові лізти першим.

Сам він затримався на секунду, щоб зробити те, що мусив. Він дістав із рюкзака пляшку з рештками солярки й облив нею купу дрантя біля входу. Якщо їх знайдуть, нехай краще знайдуть згарище, ніж обладнання й сліди.

Коли вони спустилися в підвал і задраїли люк, нагорі пролунав гуркіт: найманці почали ламати ворота. Віктор черкнув сірником і кинув його в просочену соляркою купу через вентиляційний отвір. Вогонь спалахнув миттєво, жадібно пожираючи промаслене сміття.

Віктор сподівався, що пожежа відверне нападників і знищить можливі докази. Головне — вона створить сум’яття, в якому легше зникнути. Вони повзли вузьким запиленим лазом, збиваючи коліна й ковтаючи пил.

Інженер скиглив і задихався, тягнучи свою сумку з електронікою, але Віктор штовхав його вперед. Згори долинали глухі удари й крики. Найманці зрозуміли, що всередині пожежа, і намагалися розкрити ворота, не знаючи, що пташки вже полетіли.

Вибравшись у дренажну канаву, порослу густим чагарником, вони опинилися на свіжому повітрі. Над гаражним кооперативом здіймався стовп чорного диму, підсвічений знизу помаранчевим загравом. Сирени пожежних машин уже вили десь удалині.

Віктор та Інженер, брудні й виснажені, розчинилися в темряві лісосмуги, прямуючи до захованого фургона. Тепер у них був засіб зв’язку й компромат, але проти них працювала ціла армія. Віктор розумів, що Гліб не повірить у їхню загибель у вогні….